Погляд. Під блискавками й громами, або Дещо поза вихилясами і баляндрасами

Блискавки й громи зазвичай передують дощам. Дощі ж дають життєдайну силу, відтворюють рівновагу в природі, допомагають спізнати таємницю Всесвіту.
Так блискавки у "Бересті" — новому творі Анатолія Шкуліпи, що побачив світ завдяки київському видавництву "Рада" — не тільки відтворюють філософію мудрості людської думки, але й талант та майстерність самого автора.
Я не критик і не можу оформити всі свої почуття еквілібристикою, вишуканістю і пишномовністю, словесною "муттю", що заступає суть. Я просто кажу, що у захваті від твору, від його мови, що як дзвінкий і стрімкий потік: стільки відтінків, барв, милозвучності, народності. Присутність духу Шевченка, Франка і Лесі Українки відчувається протягом усього твору. Але автор самобутній. У цьому сила його таланту.
Я насолоджувалася звучанням кожної фрази, убивчою правдивістю думки, глибокою могутністю філософського мислення автора.
Люблю розумних людей. Мене ніколи не вабили ніякі колорити людського єства, крім розуму. А ось людський розум змушував мене ставитися до нього не тільки з повагою і шаною, але й із захопленням, бажанням зрозуміти таємниці цього джерела…
Роман у віршах "Берест" Анатолія Шкуліпи важко переоцінити. Про нього можна написати не менше, ніж сам твір. Яка б думка не склалася в читачів, але вплив його на українську душу дуже вагомий. Мені хотілось би, щоб такі твори, як "Берест", не пройшли повз увагу наших "літчинуш" (декого з них я недолюблюю, слідкуючи за всіма їхніми фарисейськими вихилясами й баляндрасами)…
Вибачте, але… Дозвольте напряму з автором…
Шановний Анатолію Григоровичу!
Я знайома майже з усіма Вашими творами: прозою, поезією… Але "Берест" для мене — як очисне буйство природи: блискавки, громи, вихори… І все зв'язано в такий тугий вузол, що захоплює і дивує, примушує не тільки плакати, але й радіти, що після бурі буде ясний світ і сонце. Надія вмирає останньою… Та це вже притаманне всім оптимістам, у тому числі — і творам. Бо знайдеться якийсь бузина (подібний до того знаменитого, в якого в Києві дядько), що почне скрипіти мізерними своїми гілочками: чом не упередженість автора? де оптимізм?
На закінчення хочу сказати: побільше б нам таких творів і таких авторів!
Бажаю Вам усіх гараздів на Вашому нелегкому шляху! Здоров'я Вам і щастя! І дуже велике спасибі за такий щедрий дарунок — роман у віршах "Берест".
Зінаїда ЦИБУЛЬЧЕНКО,
учителька-пенсіонерка
с. Талалаївка Ніжинського району, для газети "Біла хата"