Подруга головного комуніста

Напишу просто історію. Без моралі, просто згадалось у зв'язку зі справами СБУ щодо головного комуніста, мільйонера і російського адепта...

Це був час, коли я ще жила у світі і світлі журналістики з національною складовою і міцними принципами, щось із когорти Кривенка-Гонгадзе... а це важливість власної позиції та принципів, можливості дискусій та копання, довгої пам'яті і теде... ну і всякі есдепеушники чи соціалісти руконепотисні як мінімум...

Тому поява на радіо і знайомство із журналістами без властивостей для мене було як ніби поява в іншому світі, прямо у космос(не плутати з Льонею-Космосом, хоча...). Це міцний і вкорінений зараз тип журналістів, які "рівно дихають" в полі політичної журналістики, всім зручні і комфортні подавачі мікрофонів і фастфудного "засвітити" лице, готові на всі завдання, тихо виконують темники чи усники, швидко переорієнтовуються і завжди готові надати слово чи сісти в студії(так точніше) із всякими заєду, опзж чи комуністами, соціалістами. Що вони там собі думають, хз...

Так ось, таких журналістів без властивостей називали парламентськими і їх любило керівництво. Серед них була одна, лояльна, не з тих, хто там творить власні наративи. Вона, молода, яскрава і зручна, надавала слово у рівній кількості всім тим, кого пропонував парламент... і раптом... шок, сенсація... Любов, казали одні. Гроші, казали інші. Але вона і не приховувала, що з усіх комуністів лише один він такий, дихала ним, але чи Леніним? Мій світ трози змінився і подиву не було меж(хоча я далека від усіх цих пліток), але молодість і комунізм для мене це як біле і кругле: непоєднувані речі були...

Заради неї він лишив родину. Заради нього вона пішла з радіо. Для неї він відкрив інформаненцію та вона переманила кількох колег. А шо ж, зарплати низькі, жити ж якось треба? Та хіба було це вперше? Хоча мене дивувало...

Так і зникла вона з мого поля зору. А оце думаю. Як воно, дихати леніним? Як воно, тікати з маєтку до іншого, щате в іншу країну. Чи вона теж міцна і прокачана комуністка? Як їй в цьому світі, чи органічно і добре? Чи болять їй рани односельців? Чи родичі говорять з нею після повномасштабки. І про що?

Занадто багато честі, скажете ви. Так. Просто згадала. І здивувалася, що пам'ять у мене ще нівроку. А життя так і не навчило дивитись на інших не з романтичним поглядом ідеалів... пишу і дивуюсь...

Ярина СКУРАТІВСЬКА