Подякував долі, що не білорус...
2'30" хронометраж нової білоруської кінострічки "Янка Купала" (2019). Тільки після перегляду почав трохи прозрівати хто наш північний сусід. І ключове тут слово ПОЧАВ.
Ще раз подякував долі, що не білорус. Тому що маючи такий багаж, можна прагнути тільки одного - воювати, кинути у вогонь все теперішнє і здобути бодай клаптик живої Білорусі.
Водночас не полишало відчуття темної демонічности всього білоруського, чогось допотопно-балтського, вдягнутого у ніби дзеркальну мову - на 90% зрозумілу українцю. Демонічна й постать самого шляхтича Купали, зануреного в еротичні переживання й незнаменитий, тихий білоруський алкоголізм (за даними сучасних профільних контор білоруси й зараз на 2 місці в Европі за кількістю споживання алкоголю на душу населення).
Вільна й Петербург, де на початку 20 століття сформулювалися й радикалізувалися усі балтійські націоналізми, БНР, колаборація, суїциди найкращих, Друга світова, яка подарувала Біларусі шанс відновити державність - Берлін був готовий створити "ще одну Словаччину", зі столицею в Менську, і задум поставити на чолі Біларусі московського бранця Купалу вважався не фантастичним.
І власне "тихе самогубство" Купали 1942 року в Москві, яке виглядає як "профілактичне убивство" - з огляду на плани Абверу в білоруському питанні. Все це читається у фільмі і все це викликає подив: як режим Лукашенки взагалі наважився профінансувати цей фільм??
Так, зараз ця стрічка по суті схована від масового глядача. У мережі гуляє версія 95% готовности - бракує хіба кілька анімованих вставок. І ніхто не знає подальшу долю фільму.
Але ж хтось сформулював і втілив цей скажений задум! Сама стрічка знімалася останні кілька років. Тож її "творчий колектив" - як той маленький народ - чітко розумів ЩО відбувається з країною і прозоро виклав це у видовищній художній стрічці.
О, так. На півночі - "незворотні процеси". Ми ж зостаємося в ізоляції - жодних кодів комунікації з новою Білоруссю у нас нема. Паралельно режим вприскує нові дози негативу - офіційне білоруське ТБ взялося титрувати репортажі з України як із "бившая УССР".
Ростислав МАРТИНЮК
Ще раз подякував долі, що не білорус. Тому що маючи такий багаж, можна прагнути тільки одного - воювати, кинути у вогонь все теперішнє і здобути бодай клаптик живої Білорусі.
Водночас не полишало відчуття темної демонічности всього білоруського, чогось допотопно-балтського, вдягнутого у ніби дзеркальну мову - на 90% зрозумілу українцю. Демонічна й постать самого шляхтича Купали, зануреного в еротичні переживання й незнаменитий, тихий білоруський алкоголізм (за даними сучасних профільних контор білоруси й зараз на 2 місці в Европі за кількістю споживання алкоголю на душу населення).
Вільна й Петербург, де на початку 20 століття сформулювалися й радикалізувалися усі балтійські націоналізми, БНР, колаборація, суїциди найкращих, Друга світова, яка подарувала Біларусі шанс відновити державність - Берлін був готовий створити "ще одну Словаччину", зі столицею в Менську, і задум поставити на чолі Біларусі московського бранця Купалу вважався не фантастичним.
І власне "тихе самогубство" Купали 1942 року в Москві, яке виглядає як "профілактичне убивство" - з огляду на плани Абверу в білоруському питанні. Все це читається у фільмі і все це викликає подив: як режим Лукашенки взагалі наважився профінансувати цей фільм??
Так, зараз ця стрічка по суті схована від масового глядача. У мережі гуляє версія 95% готовности - бракує хіба кілька анімованих вставок. І ніхто не знає подальшу долю фільму.
Але ж хтось сформулював і втілив цей скажений задум! Сама стрічка знімалася останні кілька років. Тож її "творчий колектив" - як той маленький народ - чітко розумів ЩО відбувається з країною і прозоро виклав це у видовищній художній стрічці.
О, так. На півночі - "незворотні процеси". Ми ж зостаємося в ізоляції - жодних кодів комунікації з новою Білоруссю у нас нема. Паралельно режим вприскує нові дози негативу - офіційне білоруське ТБ взялося титрувати репортажі з України як із "бившая УССР".
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |