«Почім картопелька, пиявки?»
Найголовнішою темою розмов мешканців сіл Менського, Щорського, Сосницького, Корюківського та інших районів області залишається одна: куди і як продати картоплю та чому не зростають закупівельні ціни на молоко. Ми добре пам’ятаємо минулий рік, коли через високий урожай картоплі ціна на неї знизилась до катастрофічно низької відмітки: восени – менше гривні за кілограм, а навесні взагалі стала іншою: по 25-30 копійок за кілограм. Одна знайома здала півтонни бульб і вторгувала аж… 150 гривень. Дехто з господарів цілі причепи з картоплею вивозив на звалище прямо в мішках. Проклинаючи політику влади і обіцяючи самим собі більше не братися за вирощування «поліського хліба». Знаходились люди, які потім підбирали добротні корми для своєї худоби. «Яка безгосподарність!»- зауважить міський житель, котрий про сільгосппродукцію знає лише з базару. І в чомусь буде правий.
Але чому подібного не траплялося в попередні роки, які нинішня влада називає руїною? Чому продукція полів, городів і садів в незалежній Україні стала непотрібною? Премудра влада пояснює ситуацію надзвичайно просто. Міністерство аграрної політики устами його очільників цілком серйозно заявляє, що в нинішньому році українці виростили картоплі у чотири рази більше, ніж можуть з’їсти. Через це, мовляв, вартість картоплі цілком прогнозовано впала до 90-80 копійок за кілограм. Про це захоплено говорять експерти-економісти в різних телепрограмах. А м’ясо до виборів теж начебто не подорожчає. Але ж ціна на нього і так нещодавно зросла. Кілограм свинини, приміром, продається за 55 гривень. Ціна на сало доходить до 45 гривень. Чому ж тоді дешевшає картопля?
Урядовці та політики можуть називати різні причини. От тільки чому в Криму в супермаркеті Сімферополя відбірна єгипетська картопля коштує всього 1,8 гривні за кілограм? Бо змагатися з арабами, які отримують по кілька врожаїв сільгоспкультур на рік, тому мають незрівнянну з нами рентабельність, українцям не під силу. Чому ж тоді уряд замість підтримки вітчизняного виробника, широко розкриває двері для арабської картоплі, польських яблук, іспанських помідорів, бразильського і аргентинського м’яса, тощо? Мабуть тому, що йому наплювати на потреби як українського сільгоспвиробника, так і споживача, бо для нього (уряду) найголовнішим і найближчим є особистий інтерес. Тож перевиробництво картоплі, кількість якої є начебто в чотири рази більшою від потреб населення, зовсім не є причиною знецінення цього продукту. Реалії такі, що вже торік для виробництва одного кілограма бульб та отримання хоча б мінімального прибутку, фермер мав продати картоплю хоча б по 1,10 – 1,20 грн. У нинішньому році на це потрібно хоча б одна гривня 30 копійок і більше – урожайність нижча, енергоносії дорожчі.
Міркуємо далі. Нині в села заїжджають багатотонні фури з південних районів України. Комерсанти намагаються за безцінь скупити картоплю у зневірених і розгублених від безгрошів’я селян. Однак, що цікаво, навіть у цих умовах у межах одного району ціни дещо відрізняються. У смт Березна, приміром, де проживають більш підприємливі люди, картоплю скуповують по гривні, але бажаючих здати урожай небагато (на знімку). По селах же картина сумнішає. Вартість кілограма коливається від 80 до 90 копійок. Та й то картопля має бути відбірною, чистою, не поколупаною і набраною у сітки фіолетового кольору. Помітять десь хоч одну нижчої якості – не приймуть. (Чи не забагато вимог за мізерну ціну?).
У селі Городище Менського району, де нещодавно мені довелося побувати, до перекупників підійшов чоловік, явно з гумором. І поцікавився: «Почім картопелька, пиявки?» Чоловіки жарту не зрозуміли і мало не кинулися з кулаками, сприйнявши сказане за образу. А потім стали переконувати, наскільки морочливо і збитково займатися картопляним бізнесом в умовах, коли на ринках повно єгипетської, турецької й іншої заморської картоплі.
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю читайте в газеті "Сіверщина". Передплата на перше півріччя 2013 року приймається у всіх відділеннях зв'язку України.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |