ПО КОМУ ПЛАЧЕ «НЮРНБЕРГ»?
7 листопада Компартія України відзначила галасливим двотисячним мітингом на центральній площі столиці річницю Жовтневого перевороту в Росії у 1917 році. Абсурд відзначення цієї дати чужої країни пояснюється тим, що саме в результаті більшовицького перевороту і встановлення комуністичного режиму вдалося продовжити існування Російської імперії, включно з Україною. Імперії під камуфляжем “держави робітників і селян”. А саме славослів’ям цій державі й був переповнений мітинг.
Якщо хтось гадає, що комуністи кличуть до встановлення соціальної справедливості в Українській державі, цим людям варто було б побачити відверті гасла цього мітингу. Вони, без всяких ілюзій, закликали до відновлення СРСР, а, значить, ліквідації незалежної Української держави. Гарні, нічого сказати, гасла в самісінькому центрі столиці цієї держави.
Варто нагадати, що київський суд заборонив проведення цього дня масових акцій на Хрещатику і Майдані. Можна, звичайно, розцінювати подібні рішення, як недемократичні. Але в понеділок ми ще раз побачили, яким вибірковим є нині наше правосуддя. Міліція столиці, яка ще напередодні попереджала про недопустимість подібного, спокійно спостерігала за дійством комуністів. Однак, нема сумніву, що міліція хутко кинулася б розганяти на Майдані мітинг демократичних сил, хоч на ньому б і не розмахували антидержавними гаслами.
Вибірковість ця пояснюється ще й тим, що компартія, попри заяви про “антинародний режим”, фактично є його часткою, входячи у правлячу коаліцію парламенту. І не їхньому лідеру Симоненку, якого не забули на мітингу кількакратно назвати головою фракції Компартії в парламенті, тобто фракції влади, вітійствувати на теми режиму. Влада ця дійсно не варта доброго слова, особливо щодо соціального захисту людей, але вся ця демагогія комуністів не більше як паразитування на проблемах простого люду. Боляче було дивитися на таких простих людей, зморених життям, які немічним руками тримали портрети Лєніна та більшовицькі гасла. Значно вгодованішими виглядали відставники в погонах та представники деяких “радянських спілок”, котрі тримали й портрети Сталіна та відверто антиукраїнські гасла.
Що ж, ми ще раз переконалися, що нинішня влада дає поживу для демагогів на ниві “захисту трудящих” і крізь пальці дивиться на антидержавні шабаші.
…Один з лозунгів мітингу лякав люд загрозою фашизму, очевидно ж, з боку патріотичних сил країни: саме їм клеять цей ярлик комуністи. Лозунг закликав “Не дамо перекреслити Нюрнберг!” Так, вирок фашизму, даний в Нюрнберзі світовою спільнотою, не можна перекреслювати. От тільки заклик не за адресою. Бо хто, як не комуністичний режим, був вірним побратимом фашистського. Біда лише, що за ці 20 років і наша влада, і вайлуваті національно-демократичні сили так і не спромоглися на “Нюрнберг-2”, громадський суд над комуністичним режимом. Мабуть, тоді червоних прапоромахів під орудою трибунних демагогів значно б поменшало.
Петро АНТОНЕНКО
Якщо хтось гадає, що комуністи кличуть до встановлення соціальної справедливості в Українській державі, цим людям варто було б побачити відверті гасла цього мітингу. Вони, без всяких ілюзій, закликали до відновлення СРСР, а, значить, ліквідації незалежної Української держави. Гарні, нічого сказати, гасла в самісінькому центрі столиці цієї держави.
Варто нагадати, що київський суд заборонив проведення цього дня масових акцій на Хрещатику і Майдані. Можна, звичайно, розцінювати подібні рішення, як недемократичні. Але в понеділок ми ще раз побачили, яким вибірковим є нині наше правосуддя. Міліція столиці, яка ще напередодні попереджала про недопустимість подібного, спокійно спостерігала за дійством комуністів. Однак, нема сумніву, що міліція хутко кинулася б розганяти на Майдані мітинг демократичних сил, хоч на ньому б і не розмахували антидержавними гаслами.
Вибірковість ця пояснюється ще й тим, що компартія, попри заяви про “антинародний режим”, фактично є його часткою, входячи у правлячу коаліцію парламенту. І не їхньому лідеру Симоненку, якого не забули на мітингу кількакратно назвати головою фракції Компартії в парламенті, тобто фракції влади, вітійствувати на теми режиму. Влада ця дійсно не варта доброго слова, особливо щодо соціального захисту людей, але вся ця демагогія комуністів не більше як паразитування на проблемах простого люду. Боляче було дивитися на таких простих людей, зморених життям, які немічним руками тримали портрети Лєніна та більшовицькі гасла. Значно вгодованішими виглядали відставники в погонах та представники деяких “радянських спілок”, котрі тримали й портрети Сталіна та відверто антиукраїнські гасла.
Що ж, ми ще раз переконалися, що нинішня влада дає поживу для демагогів на ниві “захисту трудящих” і крізь пальці дивиться на антидержавні шабаші.
…Один з лозунгів мітингу лякав люд загрозою фашизму, очевидно ж, з боку патріотичних сил країни: саме їм клеять цей ярлик комуністи. Лозунг закликав “Не дамо перекреслити Нюрнберг!” Так, вирок фашизму, даний в Нюрнберзі світовою спільнотою, не можна перекреслювати. От тільки заклик не за адресою. Бо хто, як не комуністичний режим, був вірним побратимом фашистського. Біда лише, що за ці 20 років і наша влада, і вайлуваті національно-демократичні сили так і не спромоглися на “Нюрнберг-2”, громадський суд над комуністичним режимом. Мабуть, тоді червоних прапоромахів під орудою трибунних демагогів значно б поменшало.
Петро АНТОНЕНКО
Читайте також |
Коментарі (0) |