Підсумки Майдану ще рано підводити - Сергій Бутко.

Чернігівське обласне товариство "Просвіта" разом з Центром підвищення кваліфікації держслужбовців провело "круглий стіл" на тему "Майдан - рік потому: підсумки і перспективи". Вашій увазі - виступ представника Українського інституту національної пам'яті Сергія Бутка.

Для мене, як історика, питання щодо хронологічних меж Революції гідності ще залишається дискусійним. Здається, що революційні процеси ще відбуваються. Таким чином, будь який аналіз і висновки щодо Євромайдану є початковими, попередніми.

1. Ідея свободи є невід’ємною рисою українського народу, що доводить історія (від козацької демократі до сьогоднішнього дня). Отже, якби не було чернігівського і столичного Майданів, то можна було б сказати, що з нашим народом щось не так, зрадив себе самого.

2. Національна ідея, як казав київський історик Віктор Савич Коваль, є універсальною для всього світу. Вона складається з двох частин: 1). Народ хоче бути самим собою, самоідентифікуватися. 2). Народ хоче бути успішним у сім’ї народів світу, займати гідне місце. Отже, нічого не треба вигадувати. Свідомо чи несвідомо цього добивається Український народ, учасники Євромайдану. І вже чимало зробили (ми всі українці, єдина країна, закон для всіх тощо). Це новий розвиток української нації.

3. В історії України кінця 20 – початку 21 століття, як каже Володимир В’ятрович, голова УІНП, було три Майдани: 1990-1991 рр., 2004 р. і 2013-2014 рр. Наріжним каменем цих революцій стала ідея свободи в самому широкому розумінні цього терміну (національно-державна, демократія, права і свободи кожного громадянина). Саме цього, щоб не говорили і думали учасники революційних подій 2013-2014 років, вони добивалися.

4. Молоде покоління українців, у тому числі і на Чернігівщині, які виросло вже в незалежній Україні, не хотіли терпіти брехню, злочини, знущання, які суперечили високим принципам і деклараціям від совкової влади. Воно стало рушійною силою революції.

5. Євромайдан, як і попередні революції, став відповіддю на питання про ставлення до спадщини радянського, комуністичного тоталітаризму, яку намагалися зберегти або відновити у повному обсязі попередні режими, зокрема й режим Януковича.

Стратегічні завдання:
— повне звільнення від спадщини комуністичного тоталітаризму (це не тільки символи, пам’ятники, назви вулиць тощо, викривлена національна пам’ять і історія, це весь спектр життя – тарифна сітка оплати праці, монополізм, нехтування законом недоторканими…);
— перетворення країни на засадах: свободи, демократії, соціальної ринкової економіки, досягнення рівня розвитку інформаційного суспільства;
— економічно вільна людина гарантовано буде вільна політично, забезпечення умов досягнення цього принципу;
— думка, слово породжує дію; національний духовний, культурний розвиток (невід’ємна складова світового) стимулює соціально-економічний;
— універсальним інструментом цих перетворень є держава, яка працює на паритетних відносинах із громадянським суспільством. Цей інструмент треба підготувати до цього.

Ще кілька зауважень, щодо важливих засад:
— немає нічого безоплатного, питання – за чиї кошти, хто сплачує;
— категорична відмова від монополізму (невід’ємна риса комуністичного минулого), конкуренція насамперед вітчизняних суб’єктів підприємництва;
— розвиток малого і середнього бізнесу, оформлення реальної політичної сили, яка їх буде представляти;
— формування незалежного від держави і роботодавців профспілкового руху, народження справжньої лівої політичної сили, яка буде захищати найманих працівників.