Підслухайте українську!
Ціла злива публікацій з підслуханого й підглянутого в контактах посадовців та всяких меґа-рішал. Луценко, Аваков, Гончарук, Маркарова, Баканов, Шефір...
І з-поміж усіх підслуханих один тільки Труба - українець. Поганий, хороший. Але медичний факт - українець. Нє пєрєходіт на язик Шефіра-Гончарука навіть у сильній стресовій ситуації...
Уявляєте? Один!
Решта у непублічній "роботі" вживають винятково московської мови. На добро чи на зло. Але тільки московської.
Навіть замислився: коли ж нарешті "зіллють" у ЗМІ роздруківки хоч чогось україномовного? Хто хоч теоретично з українофонів може бути цікавий конторам світу?
Та тут на пальцях однієї руки: єпископат ПЦУ та УГКЦ, певні кола Нафтогазу, свободівці, кілька середовищ рітейлу і великого медичного бізнесу. Оце - плюс/мінус - всі джерела для підслуховувань українською мовою.
Підслухати українську, як правило, неможливо ні в ректорів українських вишів - усіх форм власности й спеціялізації, ні серед рішал академічних установ, не кажу вже про всякі національні оркестри, ансамблі й решта "гуманітаріїв", що мають до справи з помітними грішми.
Та шо там непублічно! Он скакуни в Ансамблі Вірського й ті репетирують тіки по-московській. Не бентежацця. А щонайпатріотичніше українське кіно народжується з окриків москвомовних режисерів на знімальному майданчику.
І хоча оці прозріння - повне москвоязичіє "еліт" поза кадром - шокує людину, в якої навіть розкладки нема московською мовою (для чого вона??), про такий стан речей все ж добре знають МАСИ. І особливо ПІДЛІТКИ.
Саме тінейджери - за моїми київськими спостережннями - навідріз відмовляються вживати в неофіційній обстановці українську мову, вдаючись др СПРАВЖНЬОЇ, тієї, що буде потрібна в тьорках майбутнього - із Шефіром, Бакановим чи Луценком.
Чому? Бо так тут рішаюцця діла. Пакашто. І роздруківки не читай... Нє трать врємєні!
Ростислав МАРТИНЮК
І з-поміж усіх підслуханих один тільки Труба - українець. Поганий, хороший. Але медичний факт - українець. Нє пєрєходіт на язик Шефіра-Гончарука навіть у сильній стресовій ситуації...
Уявляєте? Один!
Решта у непублічній "роботі" вживають винятково московської мови. На добро чи на зло. Але тільки московської.
Навіть замислився: коли ж нарешті "зіллють" у ЗМІ роздруківки хоч чогось україномовного? Хто хоч теоретично з українофонів може бути цікавий конторам світу?
Та тут на пальцях однієї руки: єпископат ПЦУ та УГКЦ, певні кола Нафтогазу, свободівці, кілька середовищ рітейлу і великого медичного бізнесу. Оце - плюс/мінус - всі джерела для підслуховувань українською мовою.
Підслухати українську, як правило, неможливо ні в ректорів українських вишів - усіх форм власности й спеціялізації, ні серед рішал академічних установ, не кажу вже про всякі національні оркестри, ансамблі й решта "гуманітаріїв", що мають до справи з помітними грішми.
Та шо там непублічно! Он скакуни в Ансамблі Вірського й ті репетирують тіки по-московській. Не бентежацця. А щонайпатріотичніше українське кіно народжується з окриків москвомовних режисерів на знімальному майданчику.
І хоча оці прозріння - повне москвоязичіє "еліт" поза кадром - шокує людину, в якої навіть розкладки нема московською мовою (для чого вона??), про такий стан речей все ж добре знають МАСИ. І особливо ПІДЛІТКИ.
Саме тінейджери - за моїми київськими спостережннями - навідріз відмовляються вживати в неофіційній обстановці українську мову, вдаючись др СПРАВЖНЬОЇ, тієї, що буде потрібна в тьорках майбутнього - із Шефіром, Бакановим чи Луценком.
Чому? Бо так тут рішаюцця діла. Пакашто. І роздруківки не читай... Нє трать врємєні!
Ростислав МАРТИНЮК
Читайте також |
Коментарі (0) |