Підприємці закриваються

Таким чином, на Носівщині кількість підприємців-фізичних осіб за п’ять місяців зменшилась із 1238 до 1058. Цілком очевидно, що цей процес триватиме і надалі, позаяк десятки й десятки суб’єктів малого бізнесу все ще сподіваються, що його руйнівники схаменуться, а тому вирішили «проплатити», як вони кажуть, платежі першого кварталу.

Хто закривається? Найдрібніші. Саме ті, які, не використовуючи найманих працівників, забезпечують лише власну самозайнятість. А то й узагалі «бізнесували», щоб заробити якусь добавку до мізерної пенсії чи зарплати. Серед них значна частка тих, хто надавав дрібні послуги, які є досить затребуваними в малих містечках і в сільській місцевості.

Свого часу ці люди повірили обіцянкам про справді простий і єдиний податок і зареєструвалися підприємцями вчителі-репетитори, дрібні майстри по ремонту побутової техніки, теслі, швачки тощо. Робота таких підприємців залежить від наявності замовлень, власного здоров’я, сезонності та безлічі тільки їм відомих чинників. Ще якісь 50–100 гривень на місяць після довгих вагань вони ризикнули сплачувати. А от коли сума сягнула чотирьох сотень щомісяця — це стало занадто.

Ось позиція одного приватника: «Я займаюся заправкою картриджів до друкувальних пристроїв. Працюю в рядовому райцентрі, де ця послуга є затребуваною. Район невеликий, і я не один, тож клієнтів небагато. Проте 500 — 800 гривень щомісячного заробітку були певним доповненням до моєї невеликої пенсії. З іншого боку, і організації, які я обслуговував, були задоволені, бо не мали потреби відряджати своїх працівників із тими картриджами до Ніжина чи Чернігова, що для бюджетників є досить обтяжливо. Зі введенням нового податкового кодексу половину з мого щомісячного заробітку я маю віддати у вигляді податку та єдиного соцвнеску. Решта (200–400 гривень) залишається мені. Це в зимові місяці. А в літні замовлень мало, у той час як податкові платежі незмінні.

Отже, те, що залишилось не відданим узимку, маю віддати влітку. Я що, схожий на божевільного? Все. Бізнесу моєму кінець. І що держава виграла? Про труднощі, що з’являться у її ж вічно голих і босих бюджетних установ, я вже сказав. А щодо мене, то я як підприємець до цього не мав права на субсидію, тепер матиму і обов’язково користуватимуся. А інші, молодші за мене, крім субсидій, підуть за допомогою ще й до центрів зайнятості…»

Такі або схожі проблеми (мало замовлень, сезонність) є і в інших представників малого бізнесу на селі. Найприкріше те, що їхні послуги затребувані. Людям та установам простіше співпрацювати на місцях. Таке враження, що ніхто з ініціаторів змін до податкового законодавства над цим не думав, усі були зосереджені на боротьбі з фіктивними поділами супермаркетів і великих фірм на окремих фізичних осіб-підприємців (ФОП). Відтак про «бізнесову дрібноту» в регіонах, яка віддалена від майданів та інших місць протестів, ніхто не подбав, і вона потрапила під жорна боротьби з ухилянням від сплати податків.

Саме такими, хто «ухилявся від сплати податків», уже зараз то тут, то там починають називати в різних телеінтерв’ю тих, хто змушений припиняти свою діяльність через недолугість податкової політики відносно «спрощенців», формуючи в населення негативну думку. Дозволяють собі такі закиди, навіть не подумавши, чи ж буде людина припиняти бізнес, якщо після сплати 400 гривень податків у неї залишатиметься непогана сума? Лише цього факту більш ніж достатньо, щоб зрозуміти рівень фаховості складачів нового ПК…

Нині найпопулярніша порада для «дрібноти», зокрема, від заступника голови ДПА України Олександра Клименка, — перейти на загальну систему оподаткування, тобто повернутися на десятиліття назад, коли це вже було і коли саме обтяжливість, заплутаність і незрозумілість для непосвячених у бухгалтерські тонкощі стали витоками спрощеної системи оподаткування. І ця система була прийнята суспільством як перемога над бюрократією, як цивілізований крок у стосунках держави зі своїми громадянами. Тепер знову радять ввести загальну систему з її недолугими штрафами за будь-яку механічну чи несвідому помилку в тих чорномагічних і незрозумілих навіть для цілком нормальних людей дебетах, кредитах, сальдо й відсотках… Найняти ж бухгалтера, коли в самого заробітку катма (як у вищенаведеному прикладі), — недопустима розкіш.

То ж закриваймося, браття? Чи будемо боротися? А мо’, для початку приєднаймося до організації підприємців, яку започаткувала «Сіверщина», а потім порадимось?

Василь КИЯНИЦЯ,
депутат Носівської міськради