Підготовлено до друку «Щоденники» Олександра Довженка
У столичній агенції Укрінформ відбулася прес-конференція керівників державних архівних служб України і Росії з приводу завершення підготовки до друку повного видання «Щоденника» Олександра Довженка. Перед журналістами виступили голова Державної архівної служби України Ольга Гінзбург і керівник Федерального архівного агентства Російської Федерації Андрій Артізов. Вони повідомили, що вперше «Щоденник» Довженка буде виданий без будь-яких купюр, архівісти зробили свою справу, і зараз книга знаходиться у виробництві в харківському видавництві «Фоліо». До кінця цього року книга обсягом майже на тисячу сторінок з ілюстраціями побачить світ.
Активну участь у роботі над підготовкою щоденників до видання взяв голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач. Ось що він сказав на прес-конференції:
— Цей «Щоденник» у подальшому увійде до першого повного видання творів Олександра Довженка, а з урахуванням нинішніх технологій це зібрання міститиме і фільми видатного режисера.
У чому особливість нинішнього видання? Досі тексти «Щоденника» виходили українською або російською мовами, без посилання, яким був оригінал. А він мав різний вигляд. Тут же ми побачимо, як це писав Довженко. Більша частина тексту — українською мовою, ці записи друкуються також з перекладом російською. Менша частина в оригіналі була написана російською мовою, це дається без перекладу.
Але у Довженка є тексти, де половина фрази написана російською, половина — українською. Або взагалі «у вільному режимі». Довженко не раз скаржився на українських редакторів, що вони надто «причісували» його мову. Як великий художник він противився всілякому регламентуванню. Тут цього регламентування не буде.
Як відомо, вперше «Щоденники» Довженка — звичайно, в далеко не повному обсязі — були опубліковані у 5-томному українському виданні, а невдовзі — у 4-томному російському. Скільки текстів «Щоденника» досі не публікувалися? Десь 20 відсотків. Зокрема, це записи 1950-х років, коли автор приїздив до Нової Каховки. Після перипетій довкола «України у вогні» він ніби відроджувався до творчості. Тому тим більше важлива публікація цих сокровенних записів Довженка, які показують, як він мучився, мріяв.
Зазначу, що публікація «Щоденника» у 1960-ті роки, навіть у тому вигляді, мала величезний резонанс. Ті, кого потім назвали шістдесятниками, теж були приголомшені цим світом письменника і режисера, про який вони не знали. Абсолютно актуальні ці записи й сьогодні.
Генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький почав з того, як продаються зараз книги Довженка:
— Їх не так багато на книжковому ринку, але за рейтингом електронних книг видавництва «Фоліо» Довженко другий рік підряд на першому місці. І щодо друкованих книг, то регулярно видаємо додаткові тиражі.
На прес-конференції було озвучено і ще одну гарну новину: Україна отримала від Росії копію фільму «Зачарована Десна», знятого за знаменитою повістю Довженка його дружиною Юлією Солнцевою 1964 року. Природно виникло запитання: чому в Україні досі нема повного зібрання фільмів Довженка? Ось що пояснив Сергій Тримбач:
— До другої половини 1990-х в Україні взагалі не існувало архіву українських художніх фільмів. Усі наші картини після зйомки здавалися на зберігання до Держфільмофонду СРСР, який перейшов до Росії. Свого часу я був у цьому кіноархіві разом із кінематографістами з інших республік колишнього СРСР. Ми поставили питання про повернення оригіналів фільмів, знятих у цих республіках, на їхню батьківщину. Нам відповіли: «Повернемо, але після того, як Англія поверне вивезене свого часу з Індії, а Франція — вивезене з Єгипту. Притому ми нічого не грабували, а отримували на законних підставах».
Цікава логіка, коли Росія ставить себе на одну дошку з колоніальними державами минулого — Англією, Францією. І щодо «законних підстав», то,звичайно, в московській комуністичній імперії все звозилося до Росії «на законних підставах». Втім, Сергій Тримбач заспокоїв: при нинішніх технологіях нема жодних проблем зробити високоякісні копії будь-яких наших фільмів, що зберігаються в Росії.
У прес-конференції взяла участь і директор Державного архіву літератури і мистецтв Російської Федерації Тетяна Горяєва. Саме в цьому величезному зібранні зберігається, зокрема, і архів Олександра Довженка, переданий туди його спадкоємцями. Тут і його «Щоденники», над виданням яких і працювали російські й українські архівісти. Ось як відповіла Т. Горяєва на запитання: що такого було у тих текстах щоденників Довженка, які не друкувалися цілих півстоліття?
— Кожен спадкоємець, якщо й видає за свого життя якісь передані йому архіви, намагається все ж вносити в них певні купюри, щоб якісь найбільш інтимні, чуттєві фрагменти не потрапляли до друку. Йде чимало дискусій: чи публікувати подібні матеріали? Але наш підхід такий: ми публікуємо все повністю.
Стосовно архіву Довженка. Ми зберігаємо в архіві і його листування, в тому числі особисте, з жінками, близькими його серцю. Ця частина архіву була закрита. Але Довженко взагалі довіряв паперу найбільш сокровенні свої думки, без усякої самоцензури, і ці записи іноді обпалюють, буває, і жорсткістю до близьких людей. Але таке теж треба розуміти. Це художник, людина ранима. Довженко дуже багато пережив під час війни, стан його часом був дуже тяжким. Але все це — документи епохи, і вони цінні для нас.
А ось що сказав Сергій Тримбач про деякі «незручні» колись для друку тексти щоденників:
— Один приклад. Довженко дуже різко висловлювався про одного московського поета. Живі його нащадки, і була пропозиція якось це «пропустити». Але тоді довелось би «брати в лапки» і ще щось інше. І ще такий аспект. У Довженка в його записах було багато пророчого, він умів передбачати, наприклад, коли говорив про недолугу політику протиставляння в Україні Сходу і Заходу, про те, що це провокує громадянську війну.
Отже, чекаємо на вихід до читача цієї цінної книги. А стосовно фільму «Зачарована Десна»: керівництво Державної архівної служби, куди передано фільм, Спілка кінематографістів звертаються до українських телеканалів із пропозицією показати цей фільм. Варто підтримати цю пропозицію.
Петро АНТОНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |