Петро Іванович Смолічев – археолог та музейник
У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського відкрилася виставка “Петро Іванович Смолічев – археолог та музейник”, присвячена 130-річчю від дня народження відомого вченого.
Петро Іванович народився 12 (24) січня 1891 року в родині священика у с. Княжичі Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині – Ямпільський район Сумської області). Продовжуючи сімейну традицію він вступив до Чернігівської духовної семінарії, згодом закінчив Петербурзьку духовну академію та археологічний інститут.
У 1908 році він брав участь у роботі XIV Археологічного з’їзду в Чернігові. З 1919 року викладав у Чернігівському інституті народної освіти. Навесні 1923 р. Петро Іванович обійняв посаду завідувача 2-го Радянського музею (колишній музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії). Коли восени того ж року, шляхом об’єднання п’яти музеїв був створений Чернігівський державний музей, очолив його археологічний відділ.
Протягом 1925–1927 років експедиція Чернігівського державного музею під керівництвом Петра Смолічева проводила археологічні дослідження комплексу давньоруських пам’яток (курганного могильника та городища) поблизу с. Шестовиця Чернігівського району. Здійснено обстеження та “пробні” розкопки городища в урочищі Коровель, досліджено 42 насипи у різних курганних групах. Археологічні знахідки: побутові речі, озброєння, кінське спорядження, прикраси, загалом майже 500 предметів, нині зберігаються в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського. Найцікавіші з них – знаходяться в постійній експозиції.
Смолічев присвятив старожитностям Шестовиці кілька статей. Він також готував повне видання матеріалів розкопок, проте завершити цю роботу йому не довелось. 1931 року Петро Іванович, у зв’язку з несприятливими обставинами, що склались в Чернігівському державному музеї, виїжджає з міста, а згодом і за межі України.У 1940-х роках дослідник працював в Інституті історії, археології та етнографії АН Таджицької РСР. Помер у Душанбе у 1944 році. На виставці представлено 51 артефакт Х сторіччя з розкопок Петра Смолічева в Шестовиці. У чотирьох вітринах експонуються знахідки із чотирьох курганів з різними типами поховань. Більшість із них зазвичай зберігається у фондах музею, зокрема вістря списів, деталі піхов скрамасакса, частина окуття сагайдака, інструменти, накладки на ремінь, фрагменти позументів.
Привертає увагу реконструкція сумочки з оригінальними накладками тисячолітньої давнини, меч з бронзовими навершям та перехрестям. Доповнюють виставку архівні матеріали Інституту археології НАН України та стенди з виставки «Наказано не знати: українські археологи в лещатах тоталітаризму», створеної Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом історії України, Інститутом археології НАН України.
Виставка працюватиме до початку квітня.
Віктор КОШМАЛ
Петро Іванович народився 12 (24) січня 1891 року в родині священика у с. Княжичі Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині – Ямпільський район Сумської області). Продовжуючи сімейну традицію він вступив до Чернігівської духовної семінарії, згодом закінчив Петербурзьку духовну академію та археологічний інститут.
У 1908 році він брав участь у роботі XIV Археологічного з’їзду в Чернігові. З 1919 року викладав у Чернігівському інституті народної освіти. Навесні 1923 р. Петро Іванович обійняв посаду завідувача 2-го Радянського музею (колишній музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії). Коли восени того ж року, шляхом об’єднання п’яти музеїв був створений Чернігівський державний музей, очолив його археологічний відділ.
Протягом 1925–1927 років експедиція Чернігівського державного музею під керівництвом Петра Смолічева проводила археологічні дослідження комплексу давньоруських пам’яток (курганного могильника та городища) поблизу с. Шестовиця Чернігівського району. Здійснено обстеження та “пробні” розкопки городища в урочищі Коровель, досліджено 42 насипи у різних курганних групах. Археологічні знахідки: побутові речі, озброєння, кінське спорядження, прикраси, загалом майже 500 предметів, нині зберігаються в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського. Найцікавіші з них – знаходяться в постійній експозиції.
Смолічев присвятив старожитностям Шестовиці кілька статей. Він також готував повне видання матеріалів розкопок, проте завершити цю роботу йому не довелось. 1931 року Петро Іванович, у зв’язку з несприятливими обставинами, що склались в Чернігівському державному музеї, виїжджає з міста, а згодом і за межі України.У 1940-х роках дослідник працював в Інституті історії, археології та етнографії АН Таджицької РСР. Помер у Душанбе у 1944 році. На виставці представлено 51 артефакт Х сторіччя з розкопок Петра Смолічева в Шестовиці. У чотирьох вітринах експонуються знахідки із чотирьох курганів з різними типами поховань. Більшість із них зазвичай зберігається у фондах музею, зокрема вістря списів, деталі піхов скрамасакса, частина окуття сагайдака, інструменти, накладки на ремінь, фрагменти позументів.
Привертає увагу реконструкція сумочки з оригінальними накладками тисячолітньої давнини, меч з бронзовими навершям та перехрестям. Доповнюють виставку архівні матеріали Інституту археології НАН України та стенди з виставки «Наказано не знати: українські археологи в лещатах тоталітаризму», створеної Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом історії України, Інститутом археології НАН України.
Виставка працюватиме до початку квітня.
Віктор КОШМАЛ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |