Песець для Путіна
Українські дрони змусили Кремль глушити свердловини!
Вчора, 16 вересня, відбулася подія, на яку чекали давно. Росія вперше за всю війну змушена зупиняти робочі свердловини та скорочувати видобуток нафти через удари українських дронів. Це не просто епізод — це перелом. Бо вперше Москва відкрито визнає: удари ЗСУ по НПЗ, трубопроводах та портовій інфраструктурі зробили неможливим нормальний експорт. А без експорту нема грошей. Без грошей нема війни.
Reuters із посиланням на три джерела в самій російській нафтянці повідомив: країна, яка дає 9% світового видобутку, змушена знижувати обсяги. Причина — удари по ключових вузлах: порти Приморськ та Усть-Луга у Фінській затоці, НПЗ у Киришах (особистий завод Путіна), Рязанський НПЗ, Саратовський НПЗ, а також десятки інших об’єктів.
Що сталося далі? «Транснефть» — монополіст із транспортування нафти, заявила, що її сховища та труби забиті під зав’язку. Вони просто перестали приймати нафту на зберігання. Для виробників це означає тільки одне — глушити свердловини. А технологічно це смертельний удар: повторне відкриття коштує шалених грошей і потребує технологій, яких у РФ уже немає — західні компанії пішли, санкції відрізали.
Порт Приморськ — потужністю 1 млн барелів/добу, понад 10% російського видобутку, — працює напівмертвим. Половина причалів після ударів не функціонує. Усть-Луга з серпня працює на 50%. В затоці стоїть пробка з десятків порожніх танкерів, що не можуть завантажитися. Частина вже йде в інші порти. А це прямі втрати для бюджету РФ.
Тепер головне — логіка процесу. Якщо експорт зупиняється, грошей немає. Якщо грошей немає — режим сиплеться. Путін тримає війну не ідеями, не фанатизмом, а лише грошима. Його «воєнна економіка» працювала три роки на запасах і нафтодоларах. Як тільки резерви згоріли, а НПЗ і порти почали горіти буквально, казка закінчилася.
Цифри: дохід консолідованого бюджету РФ цього року — 61 трлн рублів, на 300 млрд менше, ніж торік. Мінус 10% у реальному вираженні. РАН офіційно заявила — економічне зростання нульове. А тепер сюди додайте вибиті НПЗ, паралізовані порти, зупинені свердловини. Це вже не стагнація, це початок економічного обвалу.
У самій Москві паніка: Путін уже двічі за місяць збирав економічний блок і публічно принижував міністрів. Його цитати про «нулеві темпи зростання» та «м’яку посадку» видають страх. Бо він розуміє: його не знесуть танки — його знесуть цифри Центробанку і графіки з Мінекономрозвитку.
Росія втягується в спіраль: менше експорту → менше доходів → більше проблем з бюджетом → інфляція, дефіцит, борги → політична криза. А політична криза у диктатурі завершується завжди однаково — переворотом, розстрілом, знищенням лідера, який довів країну до дефолту.
Найважливіше — цей процес тепер керований Україною. Чим більше дронів летить у бік російських НПЗ, трубопроводів і портів, тим швидше РФ банкрутує. Це вже не абстрактна надія на санкції. Це реальний механізм тиску, який працює прямо зараз.
Отже, ми маємо ситуацію, де економічний крах РФ став питанням темпу, а не факту. І цей темп визначається не Кремлем, не Центробанком і не Газпромом, а нашими дроноводами. Кожна нічна пожежа в Саратові чи Приморську — це ще один цвях у кришку труни путінського режиму.
Ігор САВЧУК
Вчора, 16 вересня, відбулася подія, на яку чекали давно. Росія вперше за всю війну змушена зупиняти робочі свердловини та скорочувати видобуток нафти через удари українських дронів. Це не просто епізод — це перелом. Бо вперше Москва відкрито визнає: удари ЗСУ по НПЗ, трубопроводах та портовій інфраструктурі зробили неможливим нормальний експорт. А без експорту нема грошей. Без грошей нема війни.
Reuters із посиланням на три джерела в самій російській нафтянці повідомив: країна, яка дає 9% світового видобутку, змушена знижувати обсяги. Причина — удари по ключових вузлах: порти Приморськ та Усть-Луга у Фінській затоці, НПЗ у Киришах (особистий завод Путіна), Рязанський НПЗ, Саратовський НПЗ, а також десятки інших об’єктів.
Що сталося далі? «Транснефть» — монополіст із транспортування нафти, заявила, що її сховища та труби забиті під зав’язку. Вони просто перестали приймати нафту на зберігання. Для виробників це означає тільки одне — глушити свердловини. А технологічно це смертельний удар: повторне відкриття коштує шалених грошей і потребує технологій, яких у РФ уже немає — західні компанії пішли, санкції відрізали.
Порт Приморськ — потужністю 1 млн барелів/добу, понад 10% російського видобутку, — працює напівмертвим. Половина причалів після ударів не функціонує. Усть-Луга з серпня працює на 50%. В затоці стоїть пробка з десятків порожніх танкерів, що не можуть завантажитися. Частина вже йде в інші порти. А це прямі втрати для бюджету РФ.
Тепер головне — логіка процесу. Якщо експорт зупиняється, грошей немає. Якщо грошей немає — режим сиплеться. Путін тримає війну не ідеями, не фанатизмом, а лише грошима. Його «воєнна економіка» працювала три роки на запасах і нафтодоларах. Як тільки резерви згоріли, а НПЗ і порти почали горіти буквально, казка закінчилася.
Цифри: дохід консолідованого бюджету РФ цього року — 61 трлн рублів, на 300 млрд менше, ніж торік. Мінус 10% у реальному вираженні. РАН офіційно заявила — економічне зростання нульове. А тепер сюди додайте вибиті НПЗ, паралізовані порти, зупинені свердловини. Це вже не стагнація, це початок економічного обвалу.
У самій Москві паніка: Путін уже двічі за місяць збирав економічний блок і публічно принижував міністрів. Його цитати про «нулеві темпи зростання» та «м’яку посадку» видають страх. Бо він розуміє: його не знесуть танки — його знесуть цифри Центробанку і графіки з Мінекономрозвитку.
Росія втягується в спіраль: менше експорту → менше доходів → більше проблем з бюджетом → інфляція, дефіцит, борги → політична криза. А політична криза у диктатурі завершується завжди однаково — переворотом, розстрілом, знищенням лідера, який довів країну до дефолту.
Найважливіше — цей процес тепер керований Україною. Чим більше дронів летить у бік російських НПЗ, трубопроводів і портів, тим швидше РФ банкрутує. Це вже не абстрактна надія на санкції. Це реальний механізм тиску, який працює прямо зараз.
Отже, ми маємо ситуацію, де економічний крах РФ став питанням темпу, а не факту. І цей темп визначається не Кремлем, не Центробанком і не Газпромом, а нашими дроноводами. Кожна нічна пожежа в Саратові чи Приморську — це ще один цвях у кришку труни путінського режиму.
Ігор САВЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |