Перші концтабори створили комуністи
Подиву гідна працелюбність дослідника Віктора Моренця, який сам опрацював масу архівів, у тому числі і поза межами України, та написав більше десятка книг з історії рідного краю. Епохальними стали його дослідження про ічнянців в армії УНР, прилуцьку «Просвіту», «Подєбрадський полк» тощо. А щойно побачило світ дослідження «Перша хвиля» - про перші концентраційні табори на території окупованої російськими більшовиками України.
Автор руйнує усталене радянською пропагандою твердження про концтабори, як винахід нацистської Німеччини: «Ідею створення таборів запропонував Владімір Ульянов – Лєнін 9 серпня 1918 року в телеграмі пензенському губвиконкому: «Необхідно організувати посилену охорону з добірно надійних людей, провести нещадний масовий терор проти куркулів, попів і білогвардійців; сумнівних замкнути в концентраційний табір поза містом». А офіційно появу таборів закріпила постанова Ради народних комісарів від 5 вересня 1918 року «Про червоний терор».
На території України уже восени 1920 року перші концтабори з’явилися в Єлисаветграді, Житомирі, Катеринославі, Києві, Кременчуці, Лубнах, Миколаєві, Одесі, Олександрівську, Полтаві, Харкові та Чернігові.
Автор подає багатющий документальний матеріал, який доводить нелюдськість комуністичної системи. Так, скажімо, читаючи список ув’язнених чернігівського концтабору, бачимо за що карала радянська влада: тесля Григорій Бондаренко – за непокору комнезаму і зберігання зброї, Мина Брязкало – «вибиралася в 1918 р. при гетьмані на з’їзді хліборобів”, хлібороб Пилип Костомаха – за непокору радвладі, яка проявилась у невиконанні продрозкладки, бухгалтер Мойша Тененбаум – спекуляція різними товарами тощо. А найчастіше – це служба в армії гетьмана Павла Скоропадського чи в денікінців.
Нелюдські умови тримання в’язнів закладалися в радянській каральній системі вже тоді – так у 1921 році в доповідній записці члену колегії народного комісаріату юстиції Канарському говориться, що в чернігівському губДОПРі в камері розміром 5 на 6 аршинів розміщуються по 15-20 осіб, які сплять на підлозі через відсутність ліжок. Бували випадки, коли не видавали навіть хліба. А в чернігівському концтаборі нараховується півтисячі в’язнів.
Книга «Перша хвиля» Віктора Моренця розповідає не тільки про рідну йому Чернігівщину, але й про Волинь, Донщину, Запоріжжя, Поділля, Херсонщину тощо – власне, вся територія України була позначена концтаборами комуністичної влади.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
Чернігівська область."Голос України"
Автор руйнує усталене радянською пропагандою твердження про концтабори, як винахід нацистської Німеччини: «Ідею створення таборів запропонував Владімір Ульянов – Лєнін 9 серпня 1918 року в телеграмі пензенському губвиконкому: «Необхідно організувати посилену охорону з добірно надійних людей, провести нещадний масовий терор проти куркулів, попів і білогвардійців; сумнівних замкнути в концентраційний табір поза містом». А офіційно появу таборів закріпила постанова Ради народних комісарів від 5 вересня 1918 року «Про червоний терор».
На території України уже восени 1920 року перші концтабори з’явилися в Єлисаветграді, Житомирі, Катеринославі, Києві, Кременчуці, Лубнах, Миколаєві, Одесі, Олександрівську, Полтаві, Харкові та Чернігові.
Автор подає багатющий документальний матеріал, який доводить нелюдськість комуністичної системи. Так, скажімо, читаючи список ув’язнених чернігівського концтабору, бачимо за що карала радянська влада: тесля Григорій Бондаренко – за непокору комнезаму і зберігання зброї, Мина Брязкало – «вибиралася в 1918 р. при гетьмані на з’їзді хліборобів”, хлібороб Пилип Костомаха – за непокору радвладі, яка проявилась у невиконанні продрозкладки, бухгалтер Мойша Тененбаум – спекуляція різними товарами тощо. А найчастіше – це служба в армії гетьмана Павла Скоропадського чи в денікінців.
Нелюдські умови тримання в’язнів закладалися в радянській каральній системі вже тоді – так у 1921 році в доповідній записці члену колегії народного комісаріату юстиції Канарському говориться, що в чернігівському губДОПРі в камері розміром 5 на 6 аршинів розміщуються по 15-20 осіб, які сплять на підлозі через відсутність ліжок. Бували випадки, коли не видавали навіть хліба. А в чернігівському концтаборі нараховується півтисячі в’язнів.
Книга «Перша хвиля» Віктора Моренця розповідає не тільки про рідну йому Чернігівщину, але й про Волинь, Донщину, Запоріжжя, Поділля, Херсонщину тощо – власне, вся територія України була позначена концтаборами комуністичної влади.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
Чернігівська область."Голос України"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |