Перемога Ющенка

"От нам би такого в Росії президента як ваш Ющенко", - сказав мені в 2009 році один російский націоналіст (це вже потім він виявиться справжнім фашистом: спочатку за підривну роботу його оголосять персоною нон-грата в Україні. А в 2014 р за Януковича він спеціально приїде в Одесу як кремлівський емісар організовував бунти проти влади).

На непідробно офігівший вираз мого обличчя від його слів тут же пояснить: "Він наш лютий ворог, бо він ідейний: у нього головне - українська нація і держава. А наш Путін - бізнесюк, для якого головне гроші!".

Інший випадок - під час інтерв'ю теж в Москві російський політолог скаже, що впенений, що ми ще застанемо той час, коли про Ющенка будуть схвально писати в книжках по історії.

Згадуючи ці дві ситуації і дивлячись на свіже фото, де Ющенко скромно стоїть позаду Варфоломія можу тільки уявити його почуття... Оббріханий ворогами, зраджений друзями за прагнення створити українську ідентичність. Основою якої, в тому числі, є українська церква та її незалежність від Москви. Саме Ющенко почав цей процес, а закінчили вже наступники.

І через роки Ющенко нарешті бачить у Києві Вселенського патріарха - це елемент реалізації тієї цілі, за яку його свого часу розпинали і таврували невдячні короткозорі сучасники.

Ігор СОЛОВЕЙ