Павло Кишкар йде. Але повернеться

Мені здається, що молодим хлопцям хотілося все і одразу - я про Віктора Кривенка і Павла Кишкаря, недавніх народних депутатів, відповідно - голову та заступника голови Народного Руху України. Називаю їх хлопцями, бо для політики вони ще геть юні - оно батько Віктора Кривенка був рухівцем, коли син ще в школу ходив... А молодим кортить успіхів зразу - натомість українська політика є довгою молотьбою. Та ще й такою, що ціпом часто й по своїх трапляє від своїх же... Певно, звідси - і розчарування.

Павло Кишкар - кадровий військовий, здається, до капітана дослужився, але коли почалась російсько - українська війна, пішов добровольцем у батальон "Донбас". Родом з Полтавщини, після армійської служби займався бізнесом, має трьох доньок і сина.

Він приїздив у Чернігів підтримати мене у явно безнадійній справі - балотуванні по 206 округу до Верховної ради. Я йшов, знаючи перспективи (обрали Микитася, привіт виборцям!), але бажаючи від мінусової позначки підняти рейтинг Руху. Знав перспективи і Павло Кишкар. Але, певно, понадіявся на щось реальніше, балотуючись зараз, рік тому, коли українці загіпнотизовано московськими пропагандонами, обрали те, що обрали, аж в очу позеленіло...

Думаю, Павло Кишкар повернеться до політики досить швидко - час вимагатиме. І нація. А нижче - текст звернення Павла Кишкаря. А ось зупиняти членство в партії не варто...

До зустрічі, Павле!

Василь ЧЕПУРНИЙ

Фото з чернігівської "Просвіти" в ході моєї скромної передвиборчої кампанії.

Доброго дня, Друзі й вороги.
Сьогодні я офіційно повідомляю про припинення політичної праці.

Я йду, щоби згодом повернутися; повернутися сильнішим ідеологічно, інтелектуально й фінансово.
Від завтра мої зусилля будуть зосередженні на розвиткові громадянського суспільства. Буду займатися видавництвом, наукою та адвокатуватиму за нагоди. Нарешті вивчу норвезьку, нарешті завершу кандидатську на тему: "Роль та місце громадянського суспільства в сфері безпеки і оборони".

Політик — це поєднання особистого, колективного та державницького. Саме тому розпочинаємо з особистого.

Особисте.
Нарешті ми познайомимося: я, Дружина і наші четверо неймовірних, прекрасних дітей. Ви підтримували — час повертати борги; мене місяцями не було вдома — Ви чекали. Тож час зустрітися; хоча й тікатиму періодично в роботу.
Вальфдорфське середовище; психологія; саксофон Віри й легка атлетика Мар'яни; читання казок - все спільне. і так ми їдемо Україною у відпустку (замість моря).

Колективне.
Призупиняю членство в Народному Русі України та складаю з себе повноваження члена політичної ради НРУ. Вважаю, що це дійсно моя партія. Дякую Вікторові Кривенкові за довіру та спільну багаторічну роботу; десятки й сотні проектів, що вдалося реалізувати: від 5000 м'ячів (яких роздали вже понад 6 тис. і проект живе й далі) до величної "Ходи примирення"; дякую за людей, яких ми спільно переконали бути рухівцями. Бажаю сильним (Львову, Франківську, Рівному, Волині, Полтаві, й великій кількості команд Руху в ОТГ (від Заставни до Троїцького)) обласним та міським організаціям перемоги на місцевих виборах.

Але час робити крок вперед. Непорозуміння всередині, дві достатньо складні великі виборчі компанії, поділ на "своїх та чужих", відсутність організаційної вертикалі, фінансові труднощі — говорять, що я не є авторитетом чи успішним політичним менеджером; в такому стані, як є зараз, я не є підсиленням організації Рух. Варто навчатися, тренуватися й набувати нових знань, навичок і вмінь; в т.ч. щодо роботи з людьми всередині й ззовні.

Держава.
Події в політичному житті України напружують і дивують одночасно.
Скорочення армії, призначення слабких Міністра оборони та НГШ; доз, що не працює; закриття (а потім відкриття) Програми розвитку ракетного озброєння - дивні метаморфози...