Патріотизм за рознарядкою
На міцному паркані Держказначейства група чоловіків ретельно кріпила довжелезний банер. Збоку це мало вигляд народження чергового пікету. Але підійшовши ближче, побачив, що це підготовка до завтрашнього свята. Що на світ Божий являється антивоєнний текст. Довгий, велемовний і, відверто кажучи, порожній, із тих, що вмирають отут-таки, на крапці. З усього запам'ятав лише те, що "Держказначейство - зі Збройними Силами!" Чи це натяк на те, що гроші захисникам платять без затримок, чи просто не знайшли оригінальнішої словесної формули для патріотичного душевного вихлюпу? На запитання перехожого, до чого цей кількадесятиметровий шмат доброго брезенту , яким можна прикрити ракетну установку середньої дальності, чоловік, який кріпив свою частину сього простирадла, посміхнувся: "Народ і партія - єдині".
Для реінкарнації пріснопам'ятної композиції 70-х років минулого століття бракувало лише портрета "живого Вождя". У мундирі і касці, а-ля Зеля в окопі. На музейних воротях Держказначейства, припертий одесную й ошую "великих слов великою силою" , він мав би щонайменше вигляд святого архістратига. Місцеві бабуні притьма заліпили б ворота свічками, білими паперовими квітками і текстами псалмів...
Дарма. Не дотумкав головний казначей.
Я, звісно, за єднання. Але завтрашня акція чомусь нагадує мені патріотичний ажіотаж довкола іконок алярмово канонізованого Іоанна Кронштадського, святого Русской православной церкві і автора епохального вислову про те, що демократія в пеклі, а на небесі - царство. Ними, цими іконками, патріотичні дами задаровували вояків, яких одправляли на російсько-японську війну. Навіть царська родина тицяла ці іконки на вокзалі столиці морякам, які вирушали на Балтику, щоб звідти здійснити північний рейд до Порт-Артура.
Не писатиму про тодішні наслідки.
Пишу про нинішні затрати. Завтрашнє тотальне підняття прапорів і співання Гімну, звісно, насталить народ небувалим патріотичним ентузіазмом. Але бігме краще б у таке новоявлене свято відбулося інше єднання - олігархів, до України кревно присмоктаних, зі Збройними Силами України. З Військово-Повітряними Силами, Протиповітряною обороною, ВМФ етцетера.
Щире єднання до глибини олігархічних калиток.
Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
Для реінкарнації пріснопам'ятної композиції 70-х років минулого століття бракувало лише портрета "живого Вождя". У мундирі і касці, а-ля Зеля в окопі. На музейних воротях Держказначейства, припертий одесную й ошую "великих слов великою силою" , він мав би щонайменше вигляд святого архістратига. Місцеві бабуні притьма заліпили б ворота свічками, білими паперовими квітками і текстами псалмів...
Дарма. Не дотумкав головний казначей.
Я, звісно, за єднання. Але завтрашня акція чомусь нагадує мені патріотичний ажіотаж довкола іконок алярмово канонізованого Іоанна Кронштадського, святого Русской православной церкві і автора епохального вислову про те, що демократія в пеклі, а на небесі - царство. Ними, цими іконками, патріотичні дами задаровували вояків, яких одправляли на російсько-японську війну. Навіть царська родина тицяла ці іконки на вокзалі столиці морякам, які вирушали на Балтику, щоб звідти здійснити північний рейд до Порт-Артура.
Не писатиму про тодішні наслідки.
Пишу про нинішні затрати. Завтрашнє тотальне підняття прапорів і співання Гімну, звісно, насталить народ небувалим патріотичним ентузіазмом. Але бігме краще б у таке новоявлене свято відбулося інше єднання - олігархів, до України кревно присмоктаних, зі Збройними Силами України. З Військово-Повітряними Силами, Протиповітряною обороною, ВМФ етцетера.
Щире єднання до глибини олігархічних калиток.
Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |