реклама партнерів:
Головна › Новини › КУЛЬТУРА

Отару Іоселіані - 88

02.02. 2022 = 8 Ну, а ще одна "вісімка" домалювалась-прикотилась неспішно. Бо сам Отар такий - він не спішить нікуди, і фільми в нього такі, і герої їхні: в них пульсує ритм органіки, ритм Космосу - чи то грузинського, чи французького, і трохи, мабуть, і українського - бо ж який українець любить швидку ходу? Отож, ніякий. Значить, ІОСЕЛІАНІ трохи українець - недарма ж він учився в Олександра Довженка.

Щоправда, Довженко в кінці першого курсу (ВГИК, Москва) порадив молодому грузину спробувати себе в іншій професії. Чому? Надто інтелігентний для такої грубої професії, від якої сам кінокласик настражадався на той момент. Неспішний, такий ліктями працювати не буде, аби протовпитись в перші ряди... Як добре, що Отар не послухався і продовжив навчання. Іноді й генії помиляються.

Про неспішність ще трохи. В одному з найулюбленіших фільмів моєї молодості, "Жив співучий дрізд", Гела Канделакі грає музиканта, літавриста симфонічого оркетру. Не спішить він, хоча свою партію в оркестрі, попри всі хвилювання диригента, завжди встигає виконати. Він просто не вміє, та й не хоче, концентруватись на чомусь одному. Навіщо, адже музика, чий візерунок він хоче виткати на нотному полотні, розлита навкруги, вона в усьому...

Ото ж бо й воно - ОТАР ІОСЕЛІАНІ це такий собі Моцарт в кіно; музику чує і в скрипі дерева, і в зітханні вітру, і в тихому потоці річкової води.

Сергій ТРИМБАЧ



Теги:кіно, Сергій Тримбач, Україна - Грузія, Олександр Довженко, Отар Іоселіані


Читайте також






Коментарі (0)
avatar