"Острів Крим" і приречена Європа
Я таки повернусь до теми російської літератури, і ще раз порекомендую звернути увагу на аксьонівське оповідання «Остров Крим», забуте і незрозуміле нами в 80-ті. Я вчора перечитав його на тлі дискусії про расчєловєчіваніє – і був уражений рівнем авторського передбачення. Цю пророчу фабулу не відчули навіть критики: вони сходяться на думці, що перед ними або «альтернативна історія», або «сатира». Очевидно, критики 90-х не уявляли еволюції тої ж Америки в ХХІ столітті і такого поняття як «вокізм». А нині уже просто про «Острів Крим» забули. Хоча це дуже страшний твір насправді.
По факту ж там змальовується, як модерне, багате та технологічне суспільство без бою капітулює перед архаїчним варварським СССР, виходячи з самих лише понять толерантності, емпатії та рівності. Де найбільші акули капіталізму так захоплюються ідеями любові до СССР, що навіть вважають якоюсь помилкою, коли радянські окупанти тягнуть їх до цюпи. Де все місцеве ФБР очолюється тайною змовою марксистів, а єдиний хто хоче зупинити маразм і бачить явно, чим все скінчиться – це шпигун із СРСР, у якого раптом прокинулися дисидентські настрої. Інші мешканці Острова Криму по-перше ненавидять свою батьківщину за буржуазність,по-друге жорстко канселять людей, які пробують зупинити все це безумство. Попри те, що в оповіданні є багато аналогій із нещавньою всесвітньою боротьбою з «антиваксами», сама опозиція виглядає дуже маргінально: це якісь одночасно ультраправі та ультраліві хіпуючі молоді люди, що не цураються й терактів плюс ісламісти із числа кримських татар.
Але саме маргінальність їм і дає побачити, що всі ця толерантність – це фактично личинка, відкладена осою в тіло паралізованого цвіркуна, яка буде харчуватися ним і у підсумку всього з'їсть. Аксьонов дуже точно відчув ці тенденції американського суспільства, яке скочується до комуністичної диктатури під гаслами Diversity, Equity and Inclusion. Про Європу я взагалі мовчу – весь мій євроскептицизм виходить із того, що цей континент (чи принаймні західна його частина) у принципі приречений.
Я побоююсь, що ті, хто прийдуть сюди після війни, будуть вчить нас емпатії і толерантності – приблизно, як Арестович – і таки доб'ються таки того, що за мем з акулою даватимуть тюремні строки. Випускники Києво-Могилянської будуть примушувати до віри в «хороших русскіх» і каяття за Бандеру. Причетність мскл до Каховської ГЕС називатимуть «конспірологічною версією» тощо. Якщо ми не дамо зараз «расчєловєчєтєлям» та «будєм желюдьмі» належного одкоша, зрозуміло.
Микола ПОЛІЩУК
По факту ж там змальовується, як модерне, багате та технологічне суспільство без бою капітулює перед архаїчним варварським СССР, виходячи з самих лише понять толерантності, емпатії та рівності. Де найбільші акули капіталізму так захоплюються ідеями любові до СССР, що навіть вважають якоюсь помилкою, коли радянські окупанти тягнуть їх до цюпи. Де все місцеве ФБР очолюється тайною змовою марксистів, а єдиний хто хоче зупинити маразм і бачить явно, чим все скінчиться – це шпигун із СРСР, у якого раптом прокинулися дисидентські настрої. Інші мешканці Острова Криму по-перше ненавидять свою батьківщину за буржуазність,по-друге жорстко канселять людей, які пробують зупинити все це безумство. Попри те, що в оповіданні є багато аналогій із нещавньою всесвітньою боротьбою з «антиваксами», сама опозиція виглядає дуже маргінально: це якісь одночасно ультраправі та ультраліві хіпуючі молоді люди, що не цураються й терактів плюс ісламісти із числа кримських татар.
Але саме маргінальність їм і дає побачити, що всі ця толерантність – це фактично личинка, відкладена осою в тіло паралізованого цвіркуна, яка буде харчуватися ним і у підсумку всього з'їсть. Аксьонов дуже точно відчув ці тенденції американського суспільства, яке скочується до комуністичної диктатури під гаслами Diversity, Equity and Inclusion. Про Європу я взагалі мовчу – весь мій євроскептицизм виходить із того, що цей континент (чи принаймні західна його частина) у принципі приречений.
Я побоююсь, що ті, хто прийдуть сюди після війни, будуть вчить нас емпатії і толерантності – приблизно, як Арестович – і таки доб'ються таки того, що за мем з акулою даватимуть тюремні строки. Випускники Києво-Могилянської будуть примушувати до віри в «хороших русскіх» і каяття за Бандеру. Причетність мскл до Каховської ГЕС називатимуть «конспірологічною версією» тощо. Якщо ми не дамо зараз «расчєловєчєтєлям» та «будєм желюдьмі» належного одкоша, зрозуміло.
Микола ПОЛІЩУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |