Останній із кереків

13 вересня під час так званої СВО, а насправді - геноцидної загарбницької війни росії проти України і проти поневолених москвою народів загинув, як стверджують, останній представник корінного народу Росії — кереків.

У природі навіть зникаючі малочисельні види тварин рятують усім світом, а тут свідомо кинули в смертельну мʼясорубку останнього керека - 56-річного Івана Таймагира, солдата-смертника із сумнозвісної 610-ої окремої бригади морської піхоти.

До російської окупації керекські поселення поширювалися по чукотському узбережжю Берінгового моря, від Анадирського лиману до гирла нар. Пуки, а також до мису Олюторський на Камчатці. Народ ділився на групи північних (наваринських, або мейнипілгинських, самоназва ийулалҕакку — верхні) і південних (хатирських, самоназва ютилалҕакку — нижні) кереків.

В суворих полярних умовах, з важкими умовами життя, але на своїй землі і за своїми звичаями. Але прийшли ненаситні приєднувачі і кереки почали танути як літній сніг.

У XIX—XX століттях кереків зазвичай відносили до коряків. За переписом 1897 року налічувалося 102 кереки.
Тепер добили останнього.

Були кереки, а залишаться лиш можливо у наскельних малюнках і різьбленні на кістках та дереві.
Попри знавіснілу русифікацію і чесання всіх під одну дудку «всє ви здєсь чукчі і нєруси», представники цього народу берегли мову, мали навіть діалекти, вперто під час переписів називали себе кереками. Навіть коли назви народу не було в питальнику.

Немає більше кереків.
Денацифікували і демілітаризували до ноги.

І схожа ситуація з іншими поневоленими народами, яких путін добиває на цій війні. Навіть побіжний аналіз свідчить, що рівень втрат серед підкорених народів в рази більший, ніж у колонізаторів.

Тому для путіна - це ще й війна буквально до останнього представника поневоленого народу…

Юрій СИРОТЮК