Останній чернець
Рихлівський Миколаївський монастир, заснований у 17 ст. , благополучно існував протягом 18 ст. і після секуляризації монастирських земель зберіг своє, почасти підірване, але стабільне економічне становище. Потенційні благодійники не обходили увагою Рихлівську обитель. Одна з найбільш цінних благодійних акцій відбулася у 1749 році коли двірський полковник Ф.І. Каченівський побудував у монастирі муровану церкву і келії. Того ж року він подарував монастирю срібний ковчег дарохранильницю вагою біля 40 кг, виготовлену в Аугсбурзі, майстром Бернхардом Генріхом Вейє. Саме цей дорогоцінний подарунок під час пограбувань радянською владою церков і монастирів став формальною зачіпкою для початку «процедури» закриття монастиря.
У 1921 році до політбюро Кролевецького повіту надійшла скарга від «комсомольців-послушників» ⁉️ монастиря Холодницького та Заковеньки, в якій зазначалось, що керівництво монастиря не дозволяє співати «Інтернаціонал», революційні пісні та курити. Через це за обвинуваченням у контрреволюції були затримані архімандрит Матвеев, скарбник Єрмак, чернець Єпіфан та ієромонах Афіноген Штаба. За активної підтримки жителів навколишній сіл, через деякий час їх відпустили.
Однак весною 1922 року відбулася друга акція в монастирі, пов’язана з вилученням церковних цінностей в Фонд допомоги голодуючим. За її результатами все цінне майно було вилучене, а монастир закрили незважаючи на масові акції протесту серед жителів сусідніх сіл, які доходили до відвертого збройного протистояння проти влади. Більшість монахів розійшлося. Ті, що намагалися бодай якось зберегти монастир та монастирське майно, отримали тюремні строки.
Одним з фігурантів кримінальної справи в приховування дарохранильниці був ієромонах Афіноген Штаба. Афіноген Опанасович Штаба був родом з давньої козацької родини з Шаболтасівки. Після відбуття покарання повернувся в село, де жили його родичі. Радянську владу не приймав. Оскільки церкви в селі вже не було, а потреби віруючих справляти було нікому, допомагав Афіноген. Хрестив дітей, проводив служби. В середині 20 ст., коли село швидкими темпами розширювалося, взяти ділянку землі під забудову було складно. А родина Штаби в той час жила тісно і потребувала бодай якогось клаптя землі , щоб збудувати нову хату. Сільська влада все ніяк не могла виділити землю. Тоді Афіноген, поговорив з якимись своїми знайомими і землю родині таки дали, на новій вулиці, що розбудовувалась. Життя доживав у рідному селі, в любові до ближнього та вірі в Бога. Після смерті ченця вдячні родичі та односельчани на могилі поставили залізний масивний хрест, що вигідно відрізнявся від сусідніх дерев’яних.
Ще в 2007 році ченці з Рихлівської обителі намагалися знайти його могилу - останнього рихлівського ченця. Але безуспішно. І тільки недавно, дякуючи розповідям старожилів, її вдалося ідентифікувати та встановити пам’ятку табличку.
Олексій МОРОЗ
У 1921 році до політбюро Кролевецького повіту надійшла скарга від «комсомольців-послушників» ⁉️ монастиря Холодницького та Заковеньки, в якій зазначалось, що керівництво монастиря не дозволяє співати «Інтернаціонал», революційні пісні та курити. Через це за обвинуваченням у контрреволюції були затримані архімандрит Матвеев, скарбник Єрмак, чернець Єпіфан та ієромонах Афіноген Штаба. За активної підтримки жителів навколишній сіл, через деякий час їх відпустили.
Однак весною 1922 року відбулася друга акція в монастирі, пов’язана з вилученням церковних цінностей в Фонд допомоги голодуючим. За її результатами все цінне майно було вилучене, а монастир закрили незважаючи на масові акції протесту серед жителів сусідніх сіл, які доходили до відвертого збройного протистояння проти влади. Більшість монахів розійшлося. Ті, що намагалися бодай якось зберегти монастир та монастирське майно, отримали тюремні строки.
Одним з фігурантів кримінальної справи в приховування дарохранильниці був ієромонах Афіноген Штаба. Афіноген Опанасович Штаба був родом з давньої козацької родини з Шаболтасівки. Після відбуття покарання повернувся в село, де жили його родичі. Радянську владу не приймав. Оскільки церкви в селі вже не було, а потреби віруючих справляти було нікому, допомагав Афіноген. Хрестив дітей, проводив служби. В середині 20 ст., коли село швидкими темпами розширювалося, взяти ділянку землі під забудову було складно. А родина Штаби в той час жила тісно і потребувала бодай якогось клаптя землі , щоб збудувати нову хату. Сільська влада все ніяк не могла виділити землю. Тоді Афіноген, поговорив з якимись своїми знайомими і землю родині таки дали, на новій вулиці, що розбудовувалась. Життя доживав у рідному селі, в любові до ближнього та вірі в Бога. Після смерті ченця вдячні родичі та односельчани на могилі поставили залізний масивний хрест, що вигідно відрізнявся від сусідніх дерев’яних.
Ще в 2007 році ченці з Рихлівської обителі намагалися знайти його могилу - останнього рихлівського ченця. Але безуспішно. І тільки недавно, дякуючи розповідям старожилів, її вдалося ідентифікувати та встановити пам’ятку табличку.
Олексій МОРОЗ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |