Олександру Олійнику - 85!

Подзвонив його дружині (сам він телефона принципово не хоче мати), щоб привітати з ювілеєм, а вона й каже, що нема, пішов гуляти (о, це він уміє! ). А щодо ювілею переказав, що буде він через 15 років. Отак- о!

Олександр Олійник видатним поетом не став, але все життя був надійним у журналістиці - працював в Укрінформі, а потім і в нашій "Білій хаті". Кажу ж : основна риса його в професії - надійність. Що ж до поезії, то він автор трьох збірок - вони некрикливі, але щирі. Збірка вибраного "Усе переходить у спомини" наче підвела риску під його творчістю.

Формально він наче й не земляк за місцем народження, бо в Барвінковому на Харківщині появився на світ, але з 1946 року жив у Варві, де й досі має батьківський будинок. Цікаво: паркан із пляшок він уже виклав? Є в нього таке хоббі...

А ще він більше 30 років вів на обласному радіо "Сонячні кларнети" - про літераторів Чернігівщини. Хоча сам у Спілку письменників так і не вступив - може, через те, що був незручним для багатолітнього керівника обласної філії, а може й сам не хотів...

Перекладав з білоруської, сербської, російської та чуваської мов. А в нашій із Савенком книжці "Перша шеренга" його нариси про Всеволода Ґанцова та Дмитра Куровського.

...Отже, запрошує на своє 100- річчя. Прийдемо?

Василь ЧЕПУРНИЙ