Ода вареникам

Нічого в своєму простому і вишуканому смаку не зрівняється з варениками із черешнями. Особливо з тими, що варила мама.

Важливо, щоб черешні були лісові і чорні. Саме та шляхетна гірчинка ягоди і юшечка всередині проступаючих фіолетовим кольором, присипаних цукром делікатесів спонукає до домашнього настрою. Таку страву не їстимеш в білій сорочці. Чвиркаючий сік і потреба вибирати кісточки на тарілочку збоку іноді навіть спльовуючи, привели б в стан шоку прихильників ресторацій і церемоніальних дій.

Ще тоді, як в лісі дряпався на височезне дерево, обдираючи коліна і вимащуючи руки в клей, подумки уявляв жадану страву і розбурхував апетит. Хочеш смачно попоїсти - попрацюй - життєва істина.

Мама влучно підгадувала з тістом і тільки ягоди були доставлені, зразу заліплялись в кружальця тіста і швидко булькали в киплячий окріп. Всі дії і зусилля, прикладені до приготування страви, а особливо мамині руки надавали вареникам тієї неповторної смакоти, яку пам'ятатимеш все життя

Леонід БАЗАЙ