Новий/старий адмінподіл
Майже в чотири рази зменшили кількість районів України і не ліквідували області, впроваджені і накреслені в нашій країні ще окупаційним режимом СССР.
Мені кажуть: так області закріплені в Конституції, їх не можна чіпати! А райони - будь ласкаі. Тому з них і почали...
Добре, тоді що заважало повернути районним адмінодиницям питомі українські назви: повіти або полки? Розміри ОТГ відповідають поняттям волості або сотні. То чому й оці ОТГ не назвати волостями чи сотнями?
Розмір і конфігурація укрупнених районів на лівобережжі часто збігається з кордонами полків Гетьманщини 1667-1782. Наприклад, Полтавський район - майже Полтавський полк. Ніженський і Прилуцький райони - відповідно.
Новгородсіверський район по суті є реплікою анексованого Москвою Стародубівського полку.
Ну і зрештою усі 9 полкових столиць Гетьманщини (без Стпродуба) стали центрами районів-2020.
"Районування" решти земель України свідчить про дію двох чинників, що впливали на конфігурацію нових адмінодиниць; лобізм старих районних комсомольських еліт та нахабні ультиматими етнічних меншин, голосом яких були чужоземні центри - Будапешт, Букурешт і під кінець ще й Софія.
Районом-екзотом є безумовно Берегівський район на Закарпатті - смужка мадяромовних територій на кордоні з Угорщиною, яка ніяк не витанцьовувалася на статус окремої землі. Це утворення є точно кандидатом на анексію з боку Будапешта - попри теперішні запобіжники членства НАТО, тощо.
Той, хто погодив цей район-комітат - диверсант і просто падлюка. Імени не знаю. Шкода.
Співчуваю усьому українському Поліссю - за їхні громади нікому було заступитися - Мінськ чи Вільнюс не рахую. Тому найбільшим районом України став власне Копостенський район (?) - як пів-Словенії.
Ну й звісно, дружне голосування за цей адмінподіл у зеленій Верховній Раді був чимось більшим, ніж просто останній епізод серіялу "укрупни знелюднені райони бувшого СССР".
Зелений та його кодло вже у курсі, що з тріском програють вибори - очільниками більшости українських міст стануть не-Пащенки . Фактична влада мерів вже небачено зростає через доступ до мільярдних міських бюджетів, тож непослух Зеленій Банковій - питання часу. Найближчого.
Тому усі, навіть великі міста, раптом стали ... частиною тих таки новостворених районів, а влада самих районів точно не буде формальною. Бо інститут префектів і перерозподіл коштів на Очільника Району може взагалі перетворити міських голів на клоунів-перерізувачів стрічок на дитячих майданчиках.
Чого воно все так? Бо відчуження української нації від управління країною призводить до хаосу, профанації наших же ініціятив і маленьких державних переворотів, які штампують зелені мавпи, сидячи у Верховній Раді.
Ну а з "поправками Бужанського" у них добре вийшло, ага. І впізнаваність йолопа у Дніпрі виросла, і з чим піти до вати тепер є, і українці довольні. Так яскраво - перемогою! - закінчили політичний сезон.
А сьогодні ранком вони повернуться у Новенькі Райони. Які згодом можуть виявитися Ґрюн Ґебітс Комісаріятами.
Ростислав МАРТИНЮК
Мені кажуть: так області закріплені в Конституції, їх не можна чіпати! А райони - будь ласкаі. Тому з них і почали...
Добре, тоді що заважало повернути районним адмінодиницям питомі українські назви: повіти або полки? Розміри ОТГ відповідають поняттям волості або сотні. То чому й оці ОТГ не назвати волостями чи сотнями?
Розмір і конфігурація укрупнених районів на лівобережжі часто збігається з кордонами полків Гетьманщини 1667-1782. Наприклад, Полтавський район - майже Полтавський полк. Ніженський і Прилуцький райони - відповідно.
Новгородсіверський район по суті є реплікою анексованого Москвою Стародубівського полку.
Ну і зрештою усі 9 полкових столиць Гетьманщини (без Стпродуба) стали центрами районів-2020.
"Районування" решти земель України свідчить про дію двох чинників, що впливали на конфігурацію нових адмінодиниць; лобізм старих районних комсомольських еліт та нахабні ультиматими етнічних меншин, голосом яких були чужоземні центри - Будапешт, Букурешт і під кінець ще й Софія.
Районом-екзотом є безумовно Берегівський район на Закарпатті - смужка мадяромовних територій на кордоні з Угорщиною, яка ніяк не витанцьовувалася на статус окремої землі. Це утворення є точно кандидатом на анексію з боку Будапешта - попри теперішні запобіжники членства НАТО, тощо.
Той, хто погодив цей район-комітат - диверсант і просто падлюка. Імени не знаю. Шкода.
Співчуваю усьому українському Поліссю - за їхні громади нікому було заступитися - Мінськ чи Вільнюс не рахую. Тому найбільшим районом України став власне Копостенський район (?) - як пів-Словенії.
Ну й звісно, дружне голосування за цей адмінподіл у зеленій Верховній Раді був чимось більшим, ніж просто останній епізод серіялу "укрупни знелюднені райони бувшого СССР".
Зелений та його кодло вже у курсі, що з тріском програють вибори - очільниками більшости українських міст стануть не-Пащенки . Фактична влада мерів вже небачено зростає через доступ до мільярдних міських бюджетів, тож непослух Зеленій Банковій - питання часу. Найближчого.
Тому усі, навіть великі міста, раптом стали ... частиною тих таки новостворених районів, а влада самих районів точно не буде формальною. Бо інститут префектів і перерозподіл коштів на Очільника Району може взагалі перетворити міських голів на клоунів-перерізувачів стрічок на дитячих майданчиках.
Чого воно все так? Бо відчуження української нації від управління країною призводить до хаосу, профанації наших же ініціятив і маленьких державних переворотів, які штампують зелені мавпи, сидячи у Верховній Раді.
Ну а з "поправками Бужанського" у них добре вийшло, ага. І впізнаваність йолопа у Дніпрі виросла, і з чим піти до вати тепер є, і українці довольні. Так яскраво - перемогою! - закінчили політичний сезон.
А сьогодні ранком вони повернуться у Новенькі Райони. Які згодом можуть виявитися Ґрюн Ґебітс Комісаріятами.
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |