Ніщо від Жадана
Хеш теґ "при всій повазі"
Стрічка "Дике поле" - це отой Варашилавґрад. Тобто плід зашквареного Жадана, якого отці-марксисти навчили безсюжетностям, деконструкціям і безглуздим матюкальництвам.
Утім не слово "х...", повторене 200 разів, спричиняє аж такий сум. Зрештою, коли головний герой (герой?) посилає воділу, який наказує закрити двері авто, це 100%-ве влучення.
Роздратування, й навіть гнів, викликає тотальна мовна шизофренія, яку ми досі дудлили з екранів телевізорів. Але тепер от будемо жлуктити і з жадановського кіно-нєчто. Оздобленого розкішною роботою режисерів.
Йдеться навіть не про штучну двомовність кіногероїв, межі якої розмиваються й нагромаджуються водночас. У фільмі присутній нєкто Отче, який "деконструює" і образ всього, що зветься священством, і портрет мовця, який протягом ОДНОГО "спікінгу" безпричинно перескакує з української на московську і назад.
Лише раз якийсь ґанґстер звернув увагу на "мову" - як таку. Він попросив головного героя "ґаваріть па-русскі". Герой заговорив. Але через якийсь час знову заговорив із тим же персонажем українською - виставляючи мову як інструмент виказування чи то настрою, чи то внутрішньо мотивованої примхи.
Мова як НІЩО. Або ЩОСЬ, що насправді не є мовою. А чимось іншим.
...Не збирався так багато писати про жаданівське Зло. Скажу, що комунікаційна криза в Україні МОДЕРУЄТЬСЯ. Свідомо й вигадливо.
Далі буде
Ростислав МАРТИНЮК
PS Пост не є закликом НЕ ДИВИТИСЯ цю стрічку. Ділюся власними, суб'єктивними враженнями...
Стрічка "Дике поле" - це отой Варашилавґрад. Тобто плід зашквареного Жадана, якого отці-марксисти навчили безсюжетностям, деконструкціям і безглуздим матюкальництвам.
Утім не слово "х...", повторене 200 разів, спричиняє аж такий сум. Зрештою, коли головний герой (герой?) посилає воділу, який наказує закрити двері авто, це 100%-ве влучення.
Роздратування, й навіть гнів, викликає тотальна мовна шизофренія, яку ми досі дудлили з екранів телевізорів. Але тепер от будемо жлуктити і з жадановського кіно-нєчто. Оздобленого розкішною роботою режисерів.
Йдеться навіть не про штучну двомовність кіногероїв, межі якої розмиваються й нагромаджуються водночас. У фільмі присутній нєкто Отче, який "деконструює" і образ всього, що зветься священством, і портрет мовця, який протягом ОДНОГО "спікінгу" безпричинно перескакує з української на московську і назад.
Лише раз якийсь ґанґстер звернув увагу на "мову" - як таку. Він попросив головного героя "ґаваріть па-русскі". Герой заговорив. Але через якийсь час знову заговорив із тим же персонажем українською - виставляючи мову як інструмент виказування чи то настрою, чи то внутрішньо мотивованої примхи.
Мова як НІЩО. Або ЩОСЬ, що насправді не є мовою. А чимось іншим.
...Не збирався так багато писати про жаданівське Зло. Скажу, що комунікаційна криза в Україні МОДЕРУЄТЬСЯ. Свідомо й вигадливо.
Далі буде
Ростислав МАРТИНЮК
PS Пост не є закликом НЕ ДИВИТИСЯ цю стрічку. Ділюся власними, суб'єктивними враженнями...
Читайте також |
Коментарі (0) |