Непомічений ювілей "Сіверянського літопису"

У січні - лютому 1995 року вийшло перше число всеукраїнського історико - краєзнавчого просвітницького журналу "Сіверянський літопис". Честь його заснування і досьогоднішнього видання належить видатному просвітителю, заслуженому журналісту України, багатолітньому члену правління обласного товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка, мазепознавцю Сергію Павленку. А офіційним засновником виступила наша чернігівська "Просвіта".

Пригадую - завидки брали, що у Львові є журнал "Червона калина", а у нас, з багатющою історією - пусто. Тож коли постало питання про назву, я запропонував з ходу "Сіверянський літопис". Прижилося...

Переглянемо сторінки того першого, раритетного числа. До читачів звертається Петро Толочко - попри сьогоднішній негатив до цього персонажа "єдиної колиски трьох братніх народів", натоді він був авторитетним археологом, істориком. Перша рубрика "Становлення української держави" видає напрямок видання - і тут дослідження О.Ростовської та С.Родіна "Демократизація культурно - національного життя Ніжина в 1917 р." та Г.Кураса і Т.Демченко "Тернистий життєвий шлях чернігівця М.Шрага, заступнка Голови Центральної ради".

"Правда про події і факти, що стосуються історії партизанського руху в нашому краї, довгий час перебувала під вагою брехні, нагромадженої офіційною партноменклатурою. Першу роль у перекрученні тієї страшної дійсності зіграв двічі Герой Радянського Союзу О.Ф.Федоров" - пише в статті "Украдена слава" Віктор Ємельянов.

Олег Васюта - молодший знайомить з князем Мстиславом Володимировичем, називаючи його першим чернігівським князем. А Л.Масол порушує "До питання про розвиток музичної культури та освіти".
В рубриці "Історія громадських організацій і рухів" Юлій Коцюбинський розповідає про участь Михайла Коцюбинського у "Братстві тарасівців", а Світлана Половнікова знайомить з польськими революціонерами у Чернігові.

Вперше з'являється тут і тема Мазепи - стаття Ольги Травкіної "Царські врата з Борисоглібського собору м. Чернігова". Нагадаю, для 1995 року Мазепа все ще був зрадником - коли ми, чернігівські просвітяни, налагодили у школі № 32 (якщо не помиляюсь) курси українознавства, то директорка Ганна Тимошко заборонила їх, "бо ви ж про Мазепу позитивно розказуєте"... Що, звісно, аж ніяк не завадило їй згодом успішно керувати обласною освітою...

Л.Карпилянський веде мову про герб Прилук, Д. Калібаба - про родинні корені Лесі Українки (мало хто знає, що її батько із Мглина на Стародубщині), а Володимир Шкварчук представляє "Бунтівного восьмикласника" - Леоніда Малечу із Анисова, який 1940 року написав і пришпилив кнопками на кооперації листівку, що починалася словами: "Не святкують тепер Паски, У церкву не ходять, І на Паску вчителів У колгоспи гонять". Льоня редагував шкільну стінгазету "Сталінець" і за його почерком хлопця вирахували та засуджують до чотирьох років таборів.

Продовженням теми є документ під назвою "Шпигуни" на Чернігівщині" - документ 1960 року, але система все та ж...

Ганна Арендар вміщує розвідку про коазцьку старшину, як мецената церковного мистецтва Чернігівщини. А Олександр Коваленко подає нарис Дмитра Дорошенка від 1911 року про Новгород- Сіверський.

Завершує номер хроніка діяльності чернігівської "Просвіти" за 1994 рік - з неї дізнаємося, скажімо, про перший український книжковий ярмарок, започаткування газети "Сіверщина", вечір Левка Лук'яненка у Ніжині, встановлення пам'ятного знака на місці загибелі полковника Івана Богуна під Новгородом - Сіверським, створення групи громадських контролерів по дотриманню державного статусу української мови, науково- практичну конференцію з проблем українсько- російських взаємин, козацьке свято в Батурині, прокат фільму "Секретний ешелон", Мазепинські історичні читання, гастролі у Литві хору "Причастя, конкурс вчителів англійської мови тощо. Якою багатою була діяльність чернігівської обласної "Просвіти"!

...За 25 років журнал не схибив, лишаючись неоціненним джерелом історії краю.

Василь ЧЕПУРНИЙ