Нелегке життя валютного міняли

З розвитком ринкової економіки, торговельних взаємовідносин з іншими державами, появи вітчизняної валюти на валютному ринку, перед деякими громадянами постало питання про можливість придбання та обміну іноземної валюти. Вихід був знайдений швидко. Для цього державні та комерційні банки по всій країні створили так звані «обмінники» – пункти з обміну валюти. Курс гривні у відношенні до іншої іноземної валюти (долари, євро, російський рубль, німецька марка та т.і.) в яких відрізнявся один від одного лише кількома копійками.
Між тим, як тільки економічна ситуація в країні почала дестабілізуватися на це одразу ж відреагував і курс валют: стрибки та навпаки падіння частіше за все долара та євро, дефіцит валюти в обмінниках призвів до того, що поряд із законно діючими обмінними пунктами почали з’являтися і так звані міняйли-нелегали. Тобто особи, які пропонували обмін валюти за своїм, відмінним від офіційного курсом. Курс, за яким вони проводили обмін, був на кілька копійок вигідніший, ніж встановлений офіційно банками, що звичайно ж приваблювало деяких громадян. Також до таких міняйл зверталися і ті, хто хотів обміняти або навпаки, купити, «кругленьку» суму іноземної валюти, а її в офіційних пунктах обміну якраз в наявності не було. Зверталися до міняйл і ті, хто не бажав «світитися» зі своїми валютними заощадженнями, щоб ніхто не знав, що в них є «що» або на «що» обміняти. Саме такі громадяни і вдавалися до послуг міняйл. Що ж стосується самих нелегальних торгівців валютою, то за рахунок різниці між купівлею-продажем валюти таким чином вони заробляли собі на «хліб з маслом та ікрою». Така діяльність була для них і основною роботою, і засобом отримання прибутку.
Здавалося б, нічого такого протизаконного в діях як одних, так і інших немає. Ну що ж тут такого, що один хоче обміняти валюту, а інший в цьому йому допомагає? Але… такі нелегальні операції обміну готівкової валюти призводять до того, що значні її суми перекочовують на “чорний” ринок, тим самим підриваючи економіку країни. Тому такі «обмінні» відносини між міняйлами-нелегалами та тими, хто звертається до них за допомогою носять протизаконний характер.
В Кодексі України про адміністративні правопорушення в статті 162 «Порушення правил про валютні операції» чітко встановлено, що: «незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави тягнуть за собою…» надалі іде санкція статті. Тобто законодавець чітко втсановив, що будь-які операції з валютою, які здійснюються поза встановленими законом пунктах та установах банків є незаконними і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу з конфіскацією валютних цінностей на користь держави. І сумма штрафу, передбачена статтею, досить значна: «…від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян…» - від 510 до 748 гривень. Здавалося б, для міняйл ця сума не страшна, і таке покарання не зупиняє перекупників валюти, які за день зароблять більше, ніж сума штрафу. Але це стосується лише міняйл.
А от що стосується людини, яка вирішила купити чи обміняти валюту у такого міняйли? Вона також несе відповідальність за вищезгаданою статтею. Оскільки законодавець не робить розмежувань між обома сторонами процесу обміну.
І прикладів таких чимало. Так, 27 вересня під час проведення профілактичного відпрацювання вулиць та інших громадських місць Чернігова співробітниками сектору ДСБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області було затримано трьох чоловіків: двох чернігівців та одного громадянина республіки Бєларусь, які здійснювали незаконні операції з валютою. В першому випадку чернігівець, 59-річний чоловік на ім’я Григорій пропонував свої послуги з обміну валюти на Центральному автовокзалі міста Чернігова і у нього правоохоронці вилучили грошові кошти в сумі 17 000 тисяч рублів республіки Білорусії. А в другому випадку були затримані як сам міняйло, 39-річний чернігівець Дмитро, так і його клієнт-покупець, 19-річний підданий республіки Білорусії на ім’я Олександр. Поблизу ринку «Центральний» в обласному центрі вони якраз уклали обопільно вигідну угоду з обміну валюти, коли їх затримали правоохоронці. «На двох» у них було вилучено 8042 гривень, 140 доларів США, 45 євро, 17 000 тисяч Білоруських рублів та 1500 рублів Російської федерації.
На всіх трьох валютних «підпільників» учасників з обміну валюти складені адміністративні матеріали за ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення, матеріали направлені на розгляд до суду.
І такі випадки не поодинокі. Лише з початку року чернігівськими правоохоронцями за незаконні валютні операції було вилучено на користь держави близько 20 тисяч гривень, 650 доларів США, 50 євро, 17 000 тисяч рублів республіки Білорусь, 1500 рублів Російської федерації. Тобто, «обмінювачі» «розкошелилися» на досить кругленьку суму. І це ще без врахування суми штрафу, яку наклав на них суд після розгляду усіх матеріалів.
Тому, хочемо звернутися до тих, хто вирішив обміняти чи купити валюту. Задумайтесь чи варто це робити у протизаконний спосіб? Чи вартий отриманий «виграш» від незаконних операцій з валютою притягнення до адміністративної відповідальності з конфіскацією цієї самої валюти ?
Чи вартий обмін незначної суми виклику до суду, де в якості правопорушника будете стояти саме Ви, а не хтось інший? Можливо, ця стаття попередить деяких читачів від хибного кроку, котрі ще вагаються між законним «обмінником» і «міняйлою».

Наталія Човпило
помічник начальника ЧМВ УМВС
по роботі з громадськістю та ЗМІ