Некоронований король Інгерманландії
Етнічний іжорець Леандер Реййо (1904-1932) увірвався в історію у буремний час, коли Європу огортали сутінки нової світової війни. Високий, аристократичний воїн-хлібороб, чиє життя пробуджувало полум'я націоналізму з-поміж одноплемінників. Сьогодні 119-річчя з дня народження цього вірного сина Інґрії!
Леандер народився 3 січня 1904 року у селі Кулла Ямбурзького повіту Санкт-Петербурзької ґубернії у заможній селянській сім'ї. Його рід мав іжорське та інґерманландське (тобто, етнічно фінське) коріння, що дозволило здобути добру шкільну освіту в одному приватних пансіонів (фін. Kanneljärven sisäoppilaitos) на околиці Війпурі. З вибухом революції 1917 р. зацікавився фінським національним рухом, але через розгортання бойових дій проти більшовиків безпосередньо у Суомі та Інґерманландії юнак мав повернутися додому, боронити рідне обійстя від червоної голоти, яка оголосила "полювання на відьом" за класовим принципом.
Фронт проходив тереном села Кулла двічі, і тільки під естонським триколором сім'я Реййо відчула себе у повній безпеці. Проте укладена Тартуська мирна угода (1920) між Таллінном і Москвою розділила населений пункт – мати з молодшими братами залишилися на совєцькій стороні, а Леандер із молодою дружиною, батьком і сестрами опинилися в Естонській республіці. Вже за 3 роки більшовики розпочали перші масові етнічні чистки проти корінних фіно-угорських народів, частину родини Реййо заслали на Сибір, де вони й загинули від подальшого репресивного терору, а їхній дім і невеликий садок віддали заїжджим колгоспникам із Підмосков'я.
Розуміючи кепськість ситуації Леандер формує у 1924 р. у межах повіту Віру громадське об'єднання іжорців та інґерманландців – "Ingeri Selts", закладає власну фінськомовну газету "Sanaseppä". Водночас молодик гартує власні тіло і дух, проходячи обов'язкову військову службу у лавах Сил оборони Естонії (ест. Eesti kaitsejõud). Армійські ж колеґи жартома прозвали його "Королем Інґерманландії" (ест. Ingeri kuningas), адже вирізнявся аристократичними рисами обличчя, інтелектуальними здібностями та доволі високим зростом (понад 2 метри!).
Впродовж 1926-1931 рр. Леандер Реййо виправдав це своєрідне почесне звання для поважної людини, довівши власними вчинками жертовну любов до рідного краю. Він вкладає душу в кожне речення і статтю на шпальтах "Sanaseppä", яка виходила у Нарві-Йиесуу до 1938 р., накладом до 500 примірників. Популярність видання серед мешканців естонської Інґерманландії була величезною, наперекір фінськомовному змісту; досі у деяких обійстях зберігають пожовклі сторінки газети, як сімейну реліквію і пам'ять про внесок Леандера у національну справу.
Журналістом і героєм часопису міг стати охочий: редакція "Sanaseppä" розповідала про прості речі, зрозумілі кожному, тож цей рупор преси був по-справжньому народним. Сам Реййо боровся не за абстрактні ідеали, але за конкретних людей – своїх рідних і близьких, пам'ятаючи траґічну долю засланої на Сибір частини сім'ї. Водночас громадське об'єднання "Ingeri Selts" налагодило зв'язки з фінською Академічною Карельською Спілкою (фін. Akateeminen Karjala-Seura) під духовним проводом лютеранського пароха Еліаса Симойокі, завдяки чому вдалося зібрати велику бібліотеку, збудувати школу і створити народний інґерманландський театр.
З розгортанням по той бік кордону з колючим дротом колективізації Леандер здійснює розвідницько-просвітницьку роботу, а також встановлює тісні зв'язки з совєцькими іжорцями, вожанами та інґерманландськими фінами. У 1929-1931 рр. йому вдалося переправити кілоґрами забороненої більшовиками "буржуазно-націоналістичної" літератури, аґітаційних листівок, а головне – зброї (гвинтівки та ґранати). Проте ця "підривна" діяльність не могла тривати вічно і поза увагою чекістів.
У ніч проти 2 грудня 1931 р. у двері будинку Реййо постукали двоє осіб у штатському; як згадує дружина Лінда, одного з них Леандер знав, тож без жодної підозри вийшов із ними у двір. Уже згодом чоловік зрозумів, що рухаються у напрямі совєцького кордону, де на нього чигала пастка, але було запізно – чинячи опір чекістам, отримав вогнепальне поранення (на ранок на снігу знайшли лише закривавлені рукавиці, а от тіла не було ніде). Сам "король Інґрії" безвісти зник і лише у 2010-х рр. вдалося з'ясувати, що його захопили під час відпрацювання чергової "шпигунської справи" проти "поплічників фінської розвідки": 19 червня 1932 р. більшовики розстріляли Леандера Реййо разом із 7 іншими представниками іжорцями та інґерманландцями.
«Своє завдання знаєте ви, – говорив Леандер Реййо, звертаючися до своїх прихильників і однодумців за кілька місяців до викрадення чекістами. – Пробуджуйте віру у майбутнє вільної Інґерманландії. Вчіть поваги до свого народу, мови, любові до свого краю, до наших давніх звичаїв... У наш час віра необхідна». Спи спокійно, незламний Герою. Ми пам'ятаємо твій Чин!
Центр дослідження Фінляндії
Леандер народився 3 січня 1904 року у селі Кулла Ямбурзького повіту Санкт-Петербурзької ґубернії у заможній селянській сім'ї. Його рід мав іжорське та інґерманландське (тобто, етнічно фінське) коріння, що дозволило здобути добру шкільну освіту в одному приватних пансіонів (фін. Kanneljärven sisäoppilaitos) на околиці Війпурі. З вибухом революції 1917 р. зацікавився фінським національним рухом, але через розгортання бойових дій проти більшовиків безпосередньо у Суомі та Інґерманландії юнак мав повернутися додому, боронити рідне обійстя від червоної голоти, яка оголосила "полювання на відьом" за класовим принципом.
Фронт проходив тереном села Кулла двічі, і тільки під естонським триколором сім'я Реййо відчула себе у повній безпеці. Проте укладена Тартуська мирна угода (1920) між Таллінном і Москвою розділила населений пункт – мати з молодшими братами залишилися на совєцькій стороні, а Леандер із молодою дружиною, батьком і сестрами опинилися в Естонській республіці. Вже за 3 роки більшовики розпочали перші масові етнічні чистки проти корінних фіно-угорських народів, частину родини Реййо заслали на Сибір, де вони й загинули від подальшого репресивного терору, а їхній дім і невеликий садок віддали заїжджим колгоспникам із Підмосков'я.
Розуміючи кепськість ситуації Леандер формує у 1924 р. у межах повіту Віру громадське об'єднання іжорців та інґерманландців – "Ingeri Selts", закладає власну фінськомовну газету "Sanaseppä". Водночас молодик гартує власні тіло і дух, проходячи обов'язкову військову службу у лавах Сил оборони Естонії (ест. Eesti kaitsejõud). Армійські ж колеґи жартома прозвали його "Королем Інґерманландії" (ест. Ingeri kuningas), адже вирізнявся аристократичними рисами обличчя, інтелектуальними здібностями та доволі високим зростом (понад 2 метри!).
Впродовж 1926-1931 рр. Леандер Реййо виправдав це своєрідне почесне звання для поважної людини, довівши власними вчинками жертовну любов до рідного краю. Він вкладає душу в кожне речення і статтю на шпальтах "Sanaseppä", яка виходила у Нарві-Йиесуу до 1938 р., накладом до 500 примірників. Популярність видання серед мешканців естонської Інґерманландії була величезною, наперекір фінськомовному змісту; досі у деяких обійстях зберігають пожовклі сторінки газети, як сімейну реліквію і пам'ять про внесок Леандера у національну справу.
Журналістом і героєм часопису міг стати охочий: редакція "Sanaseppä" розповідала про прості речі, зрозумілі кожному, тож цей рупор преси був по-справжньому народним. Сам Реййо боровся не за абстрактні ідеали, але за конкретних людей – своїх рідних і близьких, пам'ятаючи траґічну долю засланої на Сибір частини сім'ї. Водночас громадське об'єднання "Ingeri Selts" налагодило зв'язки з фінською Академічною Карельською Спілкою (фін. Akateeminen Karjala-Seura) під духовним проводом лютеранського пароха Еліаса Симойокі, завдяки чому вдалося зібрати велику бібліотеку, збудувати школу і створити народний інґерманландський театр.
З розгортанням по той бік кордону з колючим дротом колективізації Леандер здійснює розвідницько-просвітницьку роботу, а також встановлює тісні зв'язки з совєцькими іжорцями, вожанами та інґерманландськими фінами. У 1929-1931 рр. йому вдалося переправити кілоґрами забороненої більшовиками "буржуазно-націоналістичної" літератури, аґітаційних листівок, а головне – зброї (гвинтівки та ґранати). Проте ця "підривна" діяльність не могла тривати вічно і поза увагою чекістів.
У ніч проти 2 грудня 1931 р. у двері будинку Реййо постукали двоє осіб у штатському; як згадує дружина Лінда, одного з них Леандер знав, тож без жодної підозри вийшов із ними у двір. Уже згодом чоловік зрозумів, що рухаються у напрямі совєцького кордону, де на нього чигала пастка, але було запізно – чинячи опір чекістам, отримав вогнепальне поранення (на ранок на снігу знайшли лише закривавлені рукавиці, а от тіла не було ніде). Сам "король Інґрії" безвісти зник і лише у 2010-х рр. вдалося з'ясувати, що його захопили під час відпрацювання чергової "шпигунської справи" проти "поплічників фінської розвідки": 19 червня 1932 р. більшовики розстріляли Леандера Реййо разом із 7 іншими представниками іжорцями та інґерманландцями.
«Своє завдання знаєте ви, – говорив Леандер Реййо, звертаючися до своїх прихильників і однодумців за кілька місяців до викрадення чекістами. – Пробуджуйте віру у майбутнє вільної Інґерманландії. Вчіть поваги до свого народу, мови, любові до свого краю, до наших давніх звичаїв... У наш час віра необхідна». Спи спокійно, незламний Герою. Ми пам'ятаємо твій Чин!
Центр дослідження Фінляндії
| Читайте також |
| Коментарі (0) |