Навіжений біскуп - в історії, а не у святцях!

При всій моїй повазі до братів-католиків, прихильності до міжконфесійного миру та діалогу, мене глибоко бентежить та обурює показові вшанування річниці смерті одного церковного діяча, що помпезно святкують цими днями.

У кожної релігійної чи етнічної спільноти за віки історії є неоднозначні постаті, які у певні періоди, героїзувалися з тих чи інших причин. Проте, якщо ми прагнемо міжконфесійного миру та діалогу, ті постаті повинні лишитися в історії. Що було - те було.

Переконаний, такі постаті, як Йосафат Кунцевич разом з Андрієм Боголюбським мають лишитися в історії, а не в святцях.

Фанатик, маніакальній жорстокості якого дивувалися навіть однодумці, сьогодні вшановується як "апостол єдності". Ви серйозно? Той, хто з ненависті до православних, навіть мертвих їх викопував і викидав псам, "апостол єдності"?

Переслідування, погроми, релігійна нетерпимість, наруга над святинями - це спадок навіженого полоцького архієпископа. Невже він зараз потрібний нам?

400 років тому у Вітебську відбулося повстання, тогочасний Майдан, який повстав за свободу віросповідання, проти єпископа-бузувіра. Багато з тих "майданівців" віддали життя за свою православну віру і право вільно її сповідувати.

Віктор МАРТИНЕНКО