Навіщо обирають голів територіальних громад
«Те, що ми хотіли показати як новину, насправді вже існує. Тобто активізація громадянського суспільства, різноманіття місцевих ініціатив – те, що має місце в Україні. Нам лишається лише надихнути вас для наступної роботи», – зазначив референт фонду Ганса Зайделя Юрген Вальхсхьофер, підбиваючи підсумки низки поїздок до територіальних громад Чернігівської області.
Протягом 12 – 14 березня він відвідав Срібне, Тростянець Ічнянського району, Жадове Семенівського району, Макошине Менського району, Ладинку Чернігівського району, Горбове Куликівського району, де провів консультації з сільськими та селищними головами – учасниками проекту «Сприяння розвитку державного управління та місцевого самоврядування в Україні». Таким чином, за географією це чи не найширше спілкування німецького експерта, який багато років очолював самоврядування в невеликому баварському місті, зі своїми чернігівськими колегами.
Обговорювалися можливості реалізації місцевих інціатив у таких сферах як культура, освіта, спорт, діяльність громадських об`єднань. Всього голови територіальних громад Чернігівщини розповіли про двадцять шість подібних починань – деякі з них вже тривають роками, інші – лише розпочалися, а якісь існують поки що у вигляді задуму. Зокрема: батьки власними руками впорядкували ігровий майданчик біля дитячого садочка; громада вирішила без жодної бюджетної копійки впорядкувати колись занедбаний стадіон; в іншому випадку – утримує кілька дитячих спортивних команд; дім культури привернув до участі у різноманітних творчих колективах ледь не чверть мешканців селища; клуб рибалок утримує ставки; менш, ніж за два місяці в одному з сіл була створена добровільна пожежна дружина та відремонтована спецільна техніка; силами мешканців планується впорядкування захаращенної ділянки в центрі населеного пункту; формується музей човна, що під час минулої світової війни захищав підступи до Чернігова; громадська організація самостійно ремонтує будинок, аби на його базі розгорнути військово-патріотичну роботу серед молоді; створено український етнокуточок та ін.
Незважаючи на різноманіття, такі ініціативи схожі, адже спираються на добровільну участь мешканців територіальних громад – тобто, важливий не лише об`єкт, а й те, що люди стають спільнотою. Як жартували під час обговорення, ключове питання тут – чи пітніли разом з громадською роботою члени територіальної громади, адже лише так можна створити відчуття взаємності інтересів її мешканів. Існує тут й глибинніший сенс – такий спосіб розв‘язання посильних проблем у сільській місцевості важливий ще й тому, що він стверджує цінність свободи, адже в разі місцевої ініціативи йдеться про власний вибір, про власну працю, а не про наказ згори та сторонні зусилля.
Як розвиватиметься подібна робота на Чернігівщині стане зрозуміло вже у найближчі місці – під час майбутніх зустрічей, запланованих протягом року. Зрештою, як зазначалося під час бесід, голів територіальних громад обирають не заради майданчиків, а для того, аби вони запалювали своїх земляків.
Протягом 12 – 14 березня він відвідав Срібне, Тростянець Ічнянського району, Жадове Семенівського району, Макошине Менського району, Ладинку Чернігівського району, Горбове Куликівського району, де провів консультації з сільськими та селищними головами – учасниками проекту «Сприяння розвитку державного управління та місцевого самоврядування в Україні». Таким чином, за географією це чи не найширше спілкування німецького експерта, який багато років очолював самоврядування в невеликому баварському місті, зі своїми чернігівськими колегами.
Обговорювалися можливості реалізації місцевих інціатив у таких сферах як культура, освіта, спорт, діяльність громадських об`єднань. Всього голови територіальних громад Чернігівщини розповіли про двадцять шість подібних починань – деякі з них вже тривають роками, інші – лише розпочалися, а якісь існують поки що у вигляді задуму. Зокрема: батьки власними руками впорядкували ігровий майданчик біля дитячого садочка; громада вирішила без жодної бюджетної копійки впорядкувати колись занедбаний стадіон; в іншому випадку – утримує кілька дитячих спортивних команд; дім культури привернув до участі у різноманітних творчих колективах ледь не чверть мешканців селища; клуб рибалок утримує ставки; менш, ніж за два місяці в одному з сіл була створена добровільна пожежна дружина та відремонтована спецільна техніка; силами мешканців планується впорядкування захаращенної ділянки в центрі населеного пункту; формується музей човна, що під час минулої світової війни захищав підступи до Чернігова; громадська організація самостійно ремонтує будинок, аби на його базі розгорнути військово-патріотичну роботу серед молоді; створено український етнокуточок та ін.
Незважаючи на різноманіття, такі ініціативи схожі, адже спираються на добровільну участь мешканців територіальних громад – тобто, важливий не лише об`єкт, а й те, що люди стають спільнотою. Як жартували під час обговорення, ключове питання тут – чи пітніли разом з громадською роботою члени територіальної громади, адже лише так можна створити відчуття взаємності інтересів її мешканів. Існує тут й глибинніший сенс – такий спосіб розв‘язання посильних проблем у сільській місцевості важливий ще й тому, що він стверджує цінність свободи, адже в разі місцевої ініціативи йдеться про власний вибір, про власну працю, а не про наказ згори та сторонні зусилля.
Як розвиватиметься подібна робота на Чернігівщині стане зрозуміло вже у найближчі місці – під час майбутніх зустрічей, запланованих протягом року. Зрештою, як зазначалося під час бесід, голів територіальних громад обирають не заради майданчиків, а для того, аби вони запалювали своїх земляків.
Читайте також |
Коментарі (0) |