НАТО готове було уступити Росії країни Балтії
Тепер зрозуміло звідки ця нахабна фраза заступника голови мзс сергєя рябкова в січні 2022-го: «НАТО треба збирати манатки і вирушати на рубежі 1997 року». Виявляється за кілька місяців до того тодішній генсек Північноатлантичного альянсу Єнс Столтенберг обговорював з російською владою виведення військ із країн Східної Європи та створення «буферної зони» в країнах Балтії.
Про це пише латвійське видання Baltic Sentinel з посиланням на мемуари Столтенберга. Видання зазначає, що таким чином генсек НАТО проігнорував заперечення Польщі та країн Балтії проти будь-яких поступок кремлю і був готовий повернути архітектуру безпеки в Європі до кордонів 1997 року.
Переговори велися за спиною країн Східної Європи і не мали «успіху», бо, бачите, кремль відмовився від плану, оскільки вимагав повного контролю над регіоном. Зокрема, на засіданні Росія-НАТО в січні 2022 року Москва заявила, що її пропозиції – це не предмет для обговорення, а ультиматум за принципом «приймайте як є або йдіть».
Звідки ця вавка в голові Столтенберга, адже саме він восени 2021 року зустрівся з міністром закордонних справ рф сергєєм лавровим і запропонував обговорити ідею кремля про створення «буферної зони», можна детальніше почитати в матеріалі видання. А наразі висновки наступні.
Те, куди ми в різні роки то прагнули вступити, то не прагнули (окрема історія), а за часів президенства Порошенка записали в Конституцію, виявилося фікцією. В частині реальної можливості військовим шляхом захистити своїх членів від ресурсно сильного супротивника.
Виходить напад росії на Грузію в 2008-му і Україну в 2014-му так налякав НАТО, що вони були готові віддати країни Балтії, хай навіть в якості «буферної зони». Це в 2021-му. А сьогодні? Після всіх хаотичних заяв Трампа, зокрема бажання вийти з НАТО, хіба можуть балтійські країни сподіватися на захист вразі небезпеки від росії? Навряд чи.
Тому, коли хтось каже про необхідність вступу України в НАТО, виникає питання – в яке НАТО ми хочемо вступати? Доля Альянсу в нинішньому вигляді невідома. А найголовніше, враховуючи реальний багаторічний бойовий досвід України у стримуванні росії, хто до кого має проситися в Альянс з точки зору безпеки?..
Парадокс в тому, що у нас в Конституції зафіксовано прагнення вступу в систему колективної безпеки, яку ми захищаємо від того, кого вони бояться. Більш того, американська адміністрація Трампа все більше грає в унісон з нашим ворогом, прагнучи примусити Україну до «миру» (капітуляції). Тому, враховуючи швидкі зміни в світовій політиці, нам варто розглядати і вибудовувати альтернативні варіанти нашої участі в колективній безпеці.
Іван КАПСАМУН
Про це пише латвійське видання Baltic Sentinel з посиланням на мемуари Столтенберга. Видання зазначає, що таким чином генсек НАТО проігнорував заперечення Польщі та країн Балтії проти будь-яких поступок кремлю і був готовий повернути архітектуру безпеки в Європі до кордонів 1997 року.
Переговори велися за спиною країн Східної Європи і не мали «успіху», бо, бачите, кремль відмовився від плану, оскільки вимагав повного контролю над регіоном. Зокрема, на засіданні Росія-НАТО в січні 2022 року Москва заявила, що її пропозиції – це не предмет для обговорення, а ультиматум за принципом «приймайте як є або йдіть».
Звідки ця вавка в голові Столтенберга, адже саме він восени 2021 року зустрівся з міністром закордонних справ рф сергєєм лавровим і запропонував обговорити ідею кремля про створення «буферної зони», можна детальніше почитати в матеріалі видання. А наразі висновки наступні.
Те, куди ми в різні роки то прагнули вступити, то не прагнули (окрема історія), а за часів президенства Порошенка записали в Конституцію, виявилося фікцією. В частині реальної можливості військовим шляхом захистити своїх членів від ресурсно сильного супротивника.
Виходить напад росії на Грузію в 2008-му і Україну в 2014-му так налякав НАТО, що вони були готові віддати країни Балтії, хай навіть в якості «буферної зони». Це в 2021-му. А сьогодні? Після всіх хаотичних заяв Трампа, зокрема бажання вийти з НАТО, хіба можуть балтійські країни сподіватися на захист вразі небезпеки від росії? Навряд чи.
Тому, коли хтось каже про необхідність вступу України в НАТО, виникає питання – в яке НАТО ми хочемо вступати? Доля Альянсу в нинішньому вигляді невідома. А найголовніше, враховуючи реальний багаторічний бойовий досвід України у стримуванні росії, хто до кого має проситися в Альянс з точки зору безпеки?..
Парадокс в тому, що у нас в Конституції зафіксовано прагнення вступу в систему колективної безпеки, яку ми захищаємо від того, кого вони бояться. Більш того, американська адміністрація Трампа все більше грає в унісон з нашим ворогом, прагнучи примусити Україну до «миру» (капітуляції). Тому, враховуючи швидкі зміни в світовій політиці, нам варто розглядати і вибудовувати альтернативні варіанти нашої участі в колективній безпеці.
Іван КАПСАМУН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |