Нашестя. Черв’яки в тілі

У Чернігівській області продовжують реєструватися випадки захворювань на дирофіляріоз. Під час оперативних втручань лікарі хірурги, офтальмологи, онкологи, стоматологи знаходять та видаляють ниткоподібних черв'яків довжиною понад 10 см із тканин ока та з-під шкіри різних ділянок тіла. У минулому та позаминулому роках в області зменшилась кількість таких хворих (у 2010 році були зареєстровані 3 випадки захворювань), проте за 5 місяців поточного року вже маємо 9 хворих.
Про це небезпечне явище розповіла лікар Чернігівської обласної санепідеміологічної станції Неллі НЕСТЕРЕНКО.
Якщо раніше виявляли такі випадки тільки в містах Ніжині, Прилуках, Чернігові, то в останні роки вже зареєстровані хворі і в районних центрах та сільській місцевості в Бахмацькому, Бобровицькому, Борзнянському, Ічнянському, Козелецькому, Н.-Сіверському, Носівському, Семенівському, Сосницькому, Срібнянському, Талалаївському, Чернігівському, Щорському районах.
За інформацією Міністерства охорони здоров'я, у 2005–2010 рр. у країні зареєстровано 673 хворих, із них у нашій області — 46, тобто майже 7%.
Зважаючи на вказану ситуацію, не зайвим буде нагадати читачам про це захворювання та його профілактику.
Збудником захворювання є круглий ниткоподібний черв'як довжиною 10–17 см і до 0,5 мм у діаметрі. Цей паразит-гельмінт має назву дирофілярія, а захворювання, яке він викликає, — дирофіляріоз.
Основні джерела розповсюдження дирофіляріозу — уражені собаки, в крові яких знаходяться личинки — мікрофілярії. За даними досліджень, проведених фахівцями Національного аграрного університету України, ураженими виявилися понад 20% чотириногих друзів людини (1999 р.). У хворих собак можуть бути дерматити, сверблячка, підшкірні пухлини, виснаження, утруднене дихання, кашель, порушення роботи серцево-судинної системи, органів травлення, асцит (водянка).
Трапляються випадки ввезення в Україну собак із неблагополучних щодо дирофіляріозу країн. Завезені собаки є джерелом інвазії для місцевих собак, особливо бродячих.
Проміжними “власниками” дирофілярій (переносниками інвазії) є комарі, які при укусах переносять личинки — мікрофілярії — від хворої собаки до здорової і таким же чином можуть заразити людину. В тілі комара личинки (мікрофілярії) паразита розвиваються до інвазійної стадії 10–14 діб після живлення кров'ю на зараженій тварині (тобто комар не є механічним переносником збудника). Личинки, які потрапляють до собаки через укус зараженого комара, ростуть, розвиваються до дорослих гельмінтів і через 5–6 місяців самиці починають відкладати личинки, які циркулюють у крові собак. Одна самка за добу відкладає 5000–30000 личинок, які можуть циркулювати в крові до 3-ох років.
Людина для D.repens — випадковий неспецифічний хазяїн, і хоча в статевих органах самки паразита іноді виявляли мікрофілярії, їх ніколи не знаходили в крові хворих людей. Із цієї причини інвазована людина не є джерелом зараження для комарів і не бере участі в розповсюдженні цієї інвазії.
При зараженні людини через укус комара з личинки виростає дорослий гельмінт. У людей дорослі гельмінти в зареєстрованих випадках локалізувалися під шкірою різних ділянок тіла, голови, у черевній порожнині, під кон'юнктивою ока (до 50% зареєстрованих у людини випадків дирофіляріозу припадає на орган зору). Первинними діагнозами у хворих були: кон'юнктивіт, атерома, ліпома, кіста, пухлина та інші. У зв'язку з різними клінічними проявами, хворі за медичною допомогою звертались до хірургів, онкологів, окулістів, терапевтів та інших спеціалістів.
Із моменту зараження людини (укусу зараженим комаром) до розвитку гельмінта та формування навколо нього клітинного інфільтрату минає не менше одного місяця, а іноді й до 2-ох років. Перші симптоми захворювання — болісна пухлина, почервоніння, свербіж у цьому місці. Характерним симптомом захворювання є міграція гельмінта (переміщення під шкірою). Вона буває десь у 10% заражених людей. У м. Чернігові був випадок, коли в жінки 45-ти років збудник упродовж 3-ох тижнів мігрував із передпліччя правої руки, де спочатку виникла червона пляма з 5-копійчану монету, в ділянку ліктя, праву щоку, праву скроню, надбрів'я, а далі — під шкіру повіки правого ока.
Деякі пацієнти вказували на відчуття повзання, руху “чогось” у середині пухлини. При появі перелічених вище скарг хворим необхідно звернутися до лікаря.
Основний метод лікування — хірургічний: при оперативному втручанні видаляють ниткоподібного гельмінта.
Можливі випадки мимовільного виділення збудника з організму людини під час розчухування місця запалення, спричиненого паразитом. Описаний випадок виділення гельмінта довжиною 10,5 см з мокротою під час кашлю.
У подальшому слід очікувати збільшення випадків захворювань на дирофіляріоз, чому сприяють погіршення заходів боротьби з бродячими собаками, зміна екологічних умов та збільшення чисельності комарів, потепління клімату, наявність «підвальних» популяцій комарів, які обумовлюють можливість передачі інвазії упродовж усього року.
Вагомими заходами профілактики захворювання людей є боротьба з безпритульними собаками та зменшення чисельності кровососних переносників — комарів. Але на практиці ці питання на належному рівні не вирішуються. Тому основним профілактичним заходом є попередження укусів комарів: захист житла від зальоту комарів за допомогою встановлення сіток на вікна, кватирки, знищення комарів, які залетіли в приміщення, механічними засобами або за допомогою інсектицидних аерозолей, електричних фумігаторів.
Для запобігання нападу комарів можна використовувати відлякувальні засоби — репеленти, які наносять на відкриті частини тіла тонким шаром, уникаючи потрапляння їх на слизові оболонки. Репелентами можна змастити одяг. А з настанням сутінок, коли комарі більш активні, поза приміщенням краще носити одяг, який би прикривав більшу частину тіла, або використовувати обкурювальні спіралі.
Із настанням сезону активності переносників радимо власникам собак обстежити своїх улюбленців у ветеринарних лабораторіях на наявність личинок дирофілярій у крові, а при виявленні інвазії провести належне протипаразитарне лікування з метою оздоровлення джерела та профілактики зараження членів родини.
При появі у тварин симптомів захворювання необхідно звертатися за допомогою до ветеринарних фахівців.