Нарешті поховали полеглих у 1941-му
Знаменна подія відбулася нещодавно в селі Бутівка Сосницького району. В урочистій обстановці, з усіма почестями там було поховано залишки 12 солдат, які загинули смертю героїв у 1941 році в боях за село Бондарівку. Влада організувала мітинг, виступаючих, співали артисти районного Будинку культури, були сльози присутніх, квіти, вінки. Благочинний храмів району отець Іоанн відслужив панахиду. Все пройшло як годиться, і через сім з лишком десятиліть багатостраждальні останки воїнів знайшли останній спокій у Бутівській землі. На цьому можна було б поставити крапку, якби не тяганина з похованням, яка тривала цілих два роки. А все розпочалося з того часу, що громадська спілка «Нащадки переможців» розпочала пошукові роботи на території Сосниччини. Молоді хлопці, організовані менянином Ярославом Тібежем, ще в 2010-му році знайшли у Бутівці останки 12-ти солдат, серед яких одна жінка. Однак, і в 2010-му, і в 2011-му роках знайдені кістки лежали у погребі бутівчанина Федора Антоненка. Представники ж влади начебто не помічали проблеми чи не розуміли необхідності організувати урочисте перепоховання. Можливо все упиралося в кошти, але ж їх не так уже й багато треба було: труни, вінки, запросити священника. Але минали дні, місяці, роки, а все залишалося без змін.
Люди звертались за підтримкою до засобів масової інформації. У відповідь пролунало виправдання, мовляв, спілка не мала всіх дозволів на проведення розкопок. Тоді підключили телебачення (приїздили журналісти з телеканалу 2+2), показали кістки у погребі. Небайдужі громадяни всієї країни телефонували та пропонували матеріальну допомогу для організації поховання. Однак, і це не допомогло. Бутівчанин Федір Антоненко вчетверте дав інтерв’ю пресі, де запитував, чому ж ніхто не хоче поховати останки солдат, які загинули захищаючи рідну землю? Двічі(!) на цю тему пише «Газета по-українськи».
Як могло так статися, що благородний порив молодих людей, які на своєму транспорті і бензині їздили на розкопки, шукали, а натомість їх цинічно перевіряли, щоб знайти щось протизаконне? Але ж нічого не знайшли, а тільки зволікали з перепохованням.
Втім, така поведінка влади багатьом відкрила очі на проблему. Пам»ять воїнів у нашій державі вшановують лише 9 Травня, а далі – рік забуття.
Пошуковці хотіли самі організувати поховання, але їм це заборонили. Хоч ще в 2010-му році все було юридично оформлено і зафіксовано. Але багаточисельні звернення до райдержадміністрації теж нічого не дали. Пошуковцям пояснювали, що в районі немає людини, яка займається похованням або ж відправляли до інших організацій, відфутболювали з одного владного кабінету до іншого. Люди дійшли до Міністерства житлово-комунального господарства, склали карту-схему поховань. Влада в цьому році обіцяла організувати поховання 23 лютого, але вже другий День Перемоги останки воїнів зустрічали у вогкому погребі. Правда, аж після показу сюжету на каналі НТН у програмі «Свідок», поховання таки організували.
Легше, мабуть, було знайти залишки героїв, ніж їх перепоховати. Тому, пошуковці збираються за свої кошти виготовити таблички з трьома іменами, які вдалося ідентифікувати з 12-ти солдат. Бо від влади тих табличок мабуть будуть чекати ще два роки.
Валерій МАГУЛА
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
