Найпростіший шлях України до вступу в НАТО
Найпростіший шлях України до вступу в НАТО або як зберегти еліту української нації Можливий запасний варіант, що дозволить зберегти українську націю або чому недооцінювати Росію дуже небезпечно.
У радянські часи українців змушували вчити історію Росії і аж ніяк не історію України. Вона ж не тільки велична і трагічна водночас, але і дуже повчальна. Всі українські політики, які її майже не знають або знання є поверховими, створюють собі значні проблеми під час руху до владного Олімпу. Виручає їх тільки одне, що переважна більшість виборців мають такий же рівень знань. Історія розвивається спіралеподібно і не потрібно вигадувати велосипед, якщо на ньому вже пересуваються чимало народів світу. Запитайте поляків чи литовців про Кревську (1385 року) чи Люблінську (1569 року) унії і вони вам багато чого можуть розказати, на відміну від українців, які тільки щось чули про них і не більше.
Кревська унія - це союз Польщі та Литви, у складі якої перебували білоруські та українські землі і звідси офіційна назва- Велике князівство Литовське. Обидві країни опинилися перед реальною загрозою поневолення їх Тевтонським орденом. Для Литви німецька загроза із заходу та півночі доповнювалася ще й небезпекою зі сходу, де показувало свої агресивні устремління Московське князівство. Пізніше тривалі війни уже з Московським царством змусили Литву знову звернутися до Польщі і в 1569 році виникла нова союзна держава – Річ Посполита.
Для моїх співвітчизників не повинно бути відкриттям те, що були часи, коли українці спільно з литовцями та поляками мали одну державу і вели разом досить успішну збройну боротьбу проти спільних ворогів. Більшість українців якщо не знають то здогадуються, що серед них звичайно була і Московія. Як же без неї? Країна, яка вкрала яскраву історію своїх сусідів, забажала буденну і сіру назву Московське царство поміняти на Російську імперію. 22 жовтня 2021 року частина росіян згадували про своє 300 річчя. Святкувати таку скромну дату появи Російської імперії взамін Московського царства було явно недоречним, особливо якщо зважити на те, що українці мають більш як тисячолітню історію власної держави. Настирливе прагненню знищити врешті решт цю ненависну їм державу та її волелюбний народ і об’єднало Путіна та росіян. Цей задум північно-східних сусідів, як не дивно, знайшов підтримку і з боку частини громадян України. Це так звана «п’ята колона», тобто колаборанти, які готові служити ворогові, стаючи зрадниками власної країни.
Патріотично налаштований журналіст В. Портников не один раз говорив про необхідність вступу України до НАТО, адже в іншому випадку будемо постійно воювати з РФ. Наведу тільки один заголовок його виступу «Ми на початку довгої виснажливої боротьби з Росією». Подобається це комусь чи ні, але пан Віталій говорить про абсолютно реальну перспективу для українців, якщо наша влада буде діяти непрофесійно. Мова іде не тільки про нинішню, але й про наступні.
У випадку загибелі переважної більшості вмотивованих і патріотично налаштованих українців керівництво нашої держави буде змушене латати дірки на фронті малопідготовленими та боягузливими новобранцями, які, цілком зрозуміло, будуть швидко гинути чи залишати в паніці свої позиції, або навіть переходити на сторону ворога. Тому вже сьогодні стоїть завдання всіляко оберігати нашу національну гордість – сміливих та відважних бійців і не допускати їх бездумного знищення. «Піррова перемога» абсолютно не потрібна нашій країні, адже у такому випадку на території нашої країни фактично не залишиться українців. Заради того, щоб тут стали проживати не нащадки славних козаків, а всілякі зайди з території РФ та безликі «хохли», для яких «какая разница» перед ким гнутися і почувати себе щасливим рабом гинути.
Якщо з часом стане можливим відновлення колишньої союзної держави поляків, литовців та українців на європейських просторах постане чи не найсильніша країна, яка буде разом з Великобританію найбільш надійним союзником США. Зрозуміло, що Україна виграє найбільше: автоматично стане членом НАТО та ЄС, куди її самотужки занадто довго будуть приймати, припиниться кровопролитна війна з РФ і перестануть гинути наші українські воїни. Українці з великим здивуванням побачать як у цій союзній державі швидко зникне корупція у вищих ешелонах влади, відбудуться позитивні зміни в судовій системі, небезпека повернення авторитаризму безповоротно зникне і українцям вже не потрібно буде організовувати Майдани проти свавілля з боку української влади, як це було в часи Януковича. Через рік чи два буде абсолютно нормальним явищем чути на вулицях наших міст українську мову. Російською розмовляти буде дуже соромно і ця мова залишиться для спілкування тільки людям поважного віку та малоосвіченій молоді. Без знання української ніякої престижної роботи ніхто не отримає, як у Польщі без польської. Всі російськомовні будуть мати чудову нагоду нарешті поїхати в рідні краї, а малороси просто змушені будуть згадати, що вони українці і будуть як їх дідусі та бабусі теж розмовляти українською мовою.
Цей союз буде вигідний не тільки Україні, але й Польщі та Литві, адже вони як ніхто чудово розуміють, що наступними внаслідок російської агресії будуть вони. Для тих, хто турбується про нашу територіальну цілісність хочу нагадати ми вже втратили частину наших земель у ході останньої російсько-української війни, як понесли чималі територіальні втрати і до цього. Без надання допомоги з боку наших західних партнерів ми мали досить великі шанси поступитися нашому ворогові ще більшими втратами рідної землі. Тому утворювати союзну державу з європейськими країнами, членами НАТО це абсолютно різні речі, якщо порівнювати з перспективою «союзу » з Росією. Потрапляючи в орбіту інтересів Росії то потім уже звідти вийти шанси майже нульові.
Утворення такої союзної держави аж ніяк не вплине на нашу територіальну цілісність, скоріше навпаки прискорить процес повернення всіх українських земель, які безсоромно РФ поцупила в українців. Це той прагматичний крок з боку України, який дозволить нарешті покінчити з процесом асиміляції українців і поступового перетворення у росіян. Переважна більшість українців у РФ вже стали росіянами і навіть намагаються приховати свою етнічну приналежність, яка в час російської агресії проти України створює небезпеку для них. Не заперечний факт, що українці перебуваючи в межах Польщі так і не втратили свою ідентичність, хоча і були великі запитання до тодішньої польської влади. Українці у складі СРСР були приречені на асиміляцію і якби не розвал імперії в 1991 році то майже вся територія нашої країни була б заселена росіянами, а Закарпаття угорцями. Чернівецька область була б територією де єдиною мовою спілкування була б румунська. Ось яка небезпека чатувала на український народ у випадку програшу РФ.
Автор статті хоче ще раз зробити наголос на тому, що утворивши союзну державу з Польщею та Литвою, до якого з часом обов’язково приєднається і Білорусь Україна як держава нічого не втратить, а тільки виграє. Після реальної перемоги над Московією Україна зможе спокійно вийти з федерації. Однак, якщо чесно у мене великі сумніви, що таке відбудеться дуже швидко і не тому, що поляки не дозволять нам це зробити, а тому, що самі українці не забажають полишати європейську країну, з усіма її перевагами у порівнянні з Росією та пострадянською Україною. Така перспектива для України є цілком реальною і перспективною з врахуванням такого важливого фактору як наявність такого сусіда як РФ. У мене нема ніякого сумніву у тому, що відтягування процесу утворення союзної держави аж ніяк не в інтересах патріотично налаштованих українців, адже їм належить ще досить тривалий час воювати з досить небезпечним агресором. Для громадян у яких домінуючим був і залишається принцип «какая разница» їм доля нашої Батьківщини абсолютно не важлива, як і те, що значна частина з них мають проросійські погляди. Фактично всі президенти України не до оцінювали небезпеку з боку РФ, їм та їхнім радникам вдавалося дивитися вперед тільки на 2 максимум на 5 кроків наперед, а потрібно було на 10 чи навіть 20 кроків. Сидіти на двох стільцях, як це намагалися робити перші наші президенти марна справа. Володимир Зеленський спочатку теж намагався сісти на два стільці, однак широкомасштабне вторгнення РФ швидко змусило його чітко стати союзником США та країн Заходу та забути про необхідність шукати в очах Путіна миру. Маємо надію, що вже безповоротно, адже він хоче ввійти в історію як український, а не малоросійський президент.
Валентин ЛУТЧЕНКО
У радянські часи українців змушували вчити історію Росії і аж ніяк не історію України. Вона ж не тільки велична і трагічна водночас, але і дуже повчальна. Всі українські політики, які її майже не знають або знання є поверховими, створюють собі значні проблеми під час руху до владного Олімпу. Виручає їх тільки одне, що переважна більшість виборців мають такий же рівень знань. Історія розвивається спіралеподібно і не потрібно вигадувати велосипед, якщо на ньому вже пересуваються чимало народів світу. Запитайте поляків чи литовців про Кревську (1385 року) чи Люблінську (1569 року) унії і вони вам багато чого можуть розказати, на відміну від українців, які тільки щось чули про них і не більше.
Кревська унія - це союз Польщі та Литви, у складі якої перебували білоруські та українські землі і звідси офіційна назва- Велике князівство Литовське. Обидві країни опинилися перед реальною загрозою поневолення їх Тевтонським орденом. Для Литви німецька загроза із заходу та півночі доповнювалася ще й небезпекою зі сходу, де показувало свої агресивні устремління Московське князівство. Пізніше тривалі війни уже з Московським царством змусили Литву знову звернутися до Польщі і в 1569 році виникла нова союзна держава – Річ Посполита.
Для моїх співвітчизників не повинно бути відкриттям те, що були часи, коли українці спільно з литовцями та поляками мали одну державу і вели разом досить успішну збройну боротьбу проти спільних ворогів. Більшість українців якщо не знають то здогадуються, що серед них звичайно була і Московія. Як же без неї? Країна, яка вкрала яскраву історію своїх сусідів, забажала буденну і сіру назву Московське царство поміняти на Російську імперію. 22 жовтня 2021 року частина росіян згадували про своє 300 річчя. Святкувати таку скромну дату появи Російської імперії взамін Московського царства було явно недоречним, особливо якщо зважити на те, що українці мають більш як тисячолітню історію власної держави. Настирливе прагненню знищити врешті решт цю ненависну їм державу та її волелюбний народ і об’єднало Путіна та росіян. Цей задум північно-східних сусідів, як не дивно, знайшов підтримку і з боку частини громадян України. Це так звана «п’ята колона», тобто колаборанти, які готові служити ворогові, стаючи зрадниками власної країни.
Патріотично налаштований журналіст В. Портников не один раз говорив про необхідність вступу України до НАТО, адже в іншому випадку будемо постійно воювати з РФ. Наведу тільки один заголовок його виступу «Ми на початку довгої виснажливої боротьби з Росією». Подобається це комусь чи ні, але пан Віталій говорить про абсолютно реальну перспективу для українців, якщо наша влада буде діяти непрофесійно. Мова іде не тільки про нинішню, але й про наступні.
У випадку загибелі переважної більшості вмотивованих і патріотично налаштованих українців керівництво нашої держави буде змушене латати дірки на фронті малопідготовленими та боягузливими новобранцями, які, цілком зрозуміло, будуть швидко гинути чи залишати в паніці свої позиції, або навіть переходити на сторону ворога. Тому вже сьогодні стоїть завдання всіляко оберігати нашу національну гордість – сміливих та відважних бійців і не допускати їх бездумного знищення. «Піррова перемога» абсолютно не потрібна нашій країні, адже у такому випадку на території нашої країни фактично не залишиться українців. Заради того, щоб тут стали проживати не нащадки славних козаків, а всілякі зайди з території РФ та безликі «хохли», для яких «какая разница» перед ким гнутися і почувати себе щасливим рабом гинути.
Якщо з часом стане можливим відновлення колишньої союзної держави поляків, литовців та українців на європейських просторах постане чи не найсильніша країна, яка буде разом з Великобританію найбільш надійним союзником США. Зрозуміло, що Україна виграє найбільше: автоматично стане членом НАТО та ЄС, куди її самотужки занадто довго будуть приймати, припиниться кровопролитна війна з РФ і перестануть гинути наші українські воїни. Українці з великим здивуванням побачать як у цій союзній державі швидко зникне корупція у вищих ешелонах влади, відбудуться позитивні зміни в судовій системі, небезпека повернення авторитаризму безповоротно зникне і українцям вже не потрібно буде організовувати Майдани проти свавілля з боку української влади, як це було в часи Януковича. Через рік чи два буде абсолютно нормальним явищем чути на вулицях наших міст українську мову. Російською розмовляти буде дуже соромно і ця мова залишиться для спілкування тільки людям поважного віку та малоосвіченій молоді. Без знання української ніякої престижної роботи ніхто не отримає, як у Польщі без польської. Всі російськомовні будуть мати чудову нагоду нарешті поїхати в рідні краї, а малороси просто змушені будуть згадати, що вони українці і будуть як їх дідусі та бабусі теж розмовляти українською мовою.
Цей союз буде вигідний не тільки Україні, але й Польщі та Литві, адже вони як ніхто чудово розуміють, що наступними внаслідок російської агресії будуть вони. Для тих, хто турбується про нашу територіальну цілісність хочу нагадати ми вже втратили частину наших земель у ході останньої російсько-української війни, як понесли чималі територіальні втрати і до цього. Без надання допомоги з боку наших західних партнерів ми мали досить великі шанси поступитися нашому ворогові ще більшими втратами рідної землі. Тому утворювати союзну державу з європейськими країнами, членами НАТО це абсолютно різні речі, якщо порівнювати з перспективою «союзу » з Росією. Потрапляючи в орбіту інтересів Росії то потім уже звідти вийти шанси майже нульові.
Утворення такої союзної держави аж ніяк не вплине на нашу територіальну цілісність, скоріше навпаки прискорить процес повернення всіх українських земель, які безсоромно РФ поцупила в українців. Це той прагматичний крок з боку України, який дозволить нарешті покінчити з процесом асиміляції українців і поступового перетворення у росіян. Переважна більшість українців у РФ вже стали росіянами і навіть намагаються приховати свою етнічну приналежність, яка в час російської агресії проти України створює небезпеку для них. Не заперечний факт, що українці перебуваючи в межах Польщі так і не втратили свою ідентичність, хоча і були великі запитання до тодішньої польської влади. Українці у складі СРСР були приречені на асиміляцію і якби не розвал імперії в 1991 році то майже вся територія нашої країни була б заселена росіянами, а Закарпаття угорцями. Чернівецька область була б територією де єдиною мовою спілкування була б румунська. Ось яка небезпека чатувала на український народ у випадку програшу РФ.
Автор статті хоче ще раз зробити наголос на тому, що утворивши союзну державу з Польщею та Литвою, до якого з часом обов’язково приєднається і Білорусь Україна як держава нічого не втратить, а тільки виграє. Після реальної перемоги над Московією Україна зможе спокійно вийти з федерації. Однак, якщо чесно у мене великі сумніви, що таке відбудеться дуже швидко і не тому, що поляки не дозволять нам це зробити, а тому, що самі українці не забажають полишати європейську країну, з усіма її перевагами у порівнянні з Росією та пострадянською Україною. Така перспектива для України є цілком реальною і перспективною з врахуванням такого важливого фактору як наявність такого сусіда як РФ. У мене нема ніякого сумніву у тому, що відтягування процесу утворення союзної держави аж ніяк не в інтересах патріотично налаштованих українців, адже їм належить ще досить тривалий час воювати з досить небезпечним агресором. Для громадян у яких домінуючим був і залишається принцип «какая разница» їм доля нашої Батьківщини абсолютно не важлива, як і те, що значна частина з них мають проросійські погляди. Фактично всі президенти України не до оцінювали небезпеку з боку РФ, їм та їхнім радникам вдавалося дивитися вперед тільки на 2 максимум на 5 кроків наперед, а потрібно було на 10 чи навіть 20 кроків. Сидіти на двох стільцях, як це намагалися робити перші наші президенти марна справа. Володимир Зеленський спочатку теж намагався сісти на два стільці, однак широкомасштабне вторгнення РФ швидко змусило його чітко стати союзником США та країн Заходу та забути про необхідність шукати в очах Путіна миру. Маємо надію, що вже безповоротно, адже він хоче ввійти в історію як український, а не малоросійський президент.
Валентин ЛУТЧЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |