Найкращі, бо - наші!

Збірники за всима неупередженими висновками - молодці.

Ігри з Нідерландами та Шведчиною провЕли гросмейстерськи.

З ігліками шансів заздалегідно було небагато - технічно вишкільніші, комбінаційно швидші та - особливо! - пановитіші на "другому поверсі".

Те, що наші зримі сподівання на нічию, а навіть перемогу, на початку другого тайму грубо і навмисне перекреслив арбітр, призначивши карний за артистично англійцем зіграний гузнопад, не залишило сумнівів - фемідник ангажований. Сигнальнув слушно у потрібному місці.

Не дарма великодержавний московський Пєрвий поставив на трансляцію не чехів з данцями, а українців, яких протягом ЧЄ ігнорово замовчував, аж тут з доброго повеселілого дива ...

І не дарма витривалі на зіткнення в попередніх іграх британці в цьому матчі самопІдкидом гепались раз-у-раз, щоразу дістаючи від свистуна сатисфакцію.

Поза тим. Прочитувався не в стик пазлів розташунок гравців на полі, вкотре гра крикма сповістила брак високорослих захисників, відчайдушний і стрибучий Бущан не дістав коучевої настанови "різати гребінь" поза воротарським майданчиком при корнерах, і, - зрозуміло й очікувано, - фартовий Артем Довбик мусив вольтажити альбіонський захист з перших хвилин ігрового рату.

Од психологічного нАдлому від свавілля судді, емоційного рОздраю в душах молодих хлопців рахунок міг бути і 0 : 5, і 0 : 6.

А вдячности - за незабутні ігри,
за елітування у вісімку гранд-команд Европи,
за соборування українців світу,
за лицарське вивищення /триступенево!/ над збірною, котра апріорі розглядалася нашій у протиставі,
за чудо-гол Довбика,
за пресолодкі миті надій - не поменшало б !

Найзірковіші, найкращі, - бо ж наші !

Сергій ТКАЧЕНКО