Нагородний пістолет для Жана Беленюка
Побачив у Аліни Клименко опитування про ставлення чернігівців до легалізації зброї. В п’ятницю на Суспільне Чернігів відбудуться дебати на цю тему. Спеціально перед ними поділюсь історією, що сталась вчора вночі
Близько першої години ночі, коли вимикаються ліхтарі, почув як під моїм балконом припаркувалось авто. У дворі напроти почав гавкати собака. Все це супроводжувалось характерними для спорядження зброї звуками. Вийшов на балкон перевірити - біля авто дійсно стояв чоловік, що споряджав помпову рушницю.
За останні десять років моєму життю часто загрожувала небезпека, тому подібні ситуації сприймаю спокійно. Зафіксував потенційного нападника на відео, пробив номера машини незнайомця. Виявився знайомим За час проведення мною «оперативних заходів» він сховав рушницю в чохол і пішов своєю дорогою.
Але тепер розглянемо інший варіант розвитку подій. Припустимо незнайомець був одним з бажаючих нанести шкоду моєму здоров’ю чи життю. Як видно з відео - навіть легальну зброю спокійно можна розчохлити в одному з районів міста. Людина зі зброєю дочекалась мене (чи мою дружину) під під’їздом і почала стріляти. Якими мали б бути мої дії? Знайти укриття і дзвонити в поліцію?
Я учасник бойових дій. Вже в 20 років я отримав пістолет Макарова та навчився ним користуватись. У мене все добре з нервовою системою. До кримінальної або адміністративної відповідальності не притягався. Чому тоді держава не дає мені права користуватись короткоствольною зброєю після закінчення служби? Я виконав свій обов’язок захищати суверенітет та цілісність держави. У держави є обов’язок захищати життя людини (стаття 27 Конституції України). Чому тоді депутати не можуть проголосувати два дуже необхідні для цього закони - про зброю та про самозахист?
Можливо, тому, що їх життя здебільшого страхується приватною охороною або нагородною зброєю? Останній яскравий приклад - Жан Беленюк, що голосував проти закону про зброю, а трохи пізніше отримав нагородний пістолет.
А українців і далі лякатимуть шаблонним «ми не готові, всі перестріляють один одного»
Олександр ТАРНАВСЬКИЙ
Близько першої години ночі, коли вимикаються ліхтарі, почув як під моїм балконом припаркувалось авто. У дворі напроти почав гавкати собака. Все це супроводжувалось характерними для спорядження зброї звуками. Вийшов на балкон перевірити - біля авто дійсно стояв чоловік, що споряджав помпову рушницю.
За останні десять років моєму життю часто загрожувала небезпека, тому подібні ситуації сприймаю спокійно. Зафіксував потенційного нападника на відео, пробив номера машини незнайомця. Виявився знайомим За час проведення мною «оперативних заходів» він сховав рушницю в чохол і пішов своєю дорогою.
Але тепер розглянемо інший варіант розвитку подій. Припустимо незнайомець був одним з бажаючих нанести шкоду моєму здоров’ю чи життю. Як видно з відео - навіть легальну зброю спокійно можна розчохлити в одному з районів міста. Людина зі зброєю дочекалась мене (чи мою дружину) під під’їздом і почала стріляти. Якими мали б бути мої дії? Знайти укриття і дзвонити в поліцію?
Я учасник бойових дій. Вже в 20 років я отримав пістолет Макарова та навчився ним користуватись. У мене все добре з нервовою системою. До кримінальної або адміністративної відповідальності не притягався. Чому тоді держава не дає мені права користуватись короткоствольною зброєю після закінчення служби? Я виконав свій обов’язок захищати суверенітет та цілісність держави. У держави є обов’язок захищати життя людини (стаття 27 Конституції України). Чому тоді депутати не можуть проголосувати два дуже необхідні для цього закони - про зброю та про самозахист?
Можливо, тому, що їх життя здебільшого страхується приватною охороною або нагородною зброєю? Останній яскравий приклад - Жан Беленюк, що голосував проти закону про зброю, а трохи пізніше отримав нагородний пістолет.
А українців і далі лякатимуть шаблонним «ми не готові, всі перестріляють один одного»
Олександр ТАРНАВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |