На околиці літа...
Ось і все. Відлітувало літо,
Остюки тримає в жменях лан.
Павучки плетуть у лісі сито,
Щоб просіять злежалий туман.
Ще теплінь. І ще така прозорість!
Тільки там, де слід од журавлів,
Хтось по сіль, а, може, хтось по совість
На возах чумацьких поскрипів.
День зшиває хмарки у хмариська,
Щоб востаннє градом полякать.
Проти стріхи баба ставить миску –
Дощова вода, як благодать.
Дід від яблук витирає губи:
–Та не жди уже ти літніх злив!..
І щосили уцілілим зубом
Знову Білий догриза налив.
День минає. Дописалась повість
Розчерком прощальним журавлів.
Хтось по сіль, а, може, хтось по совість
На возах чумацьких поскрипів.
Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
12.08.2020р.
Остюки тримає в жменях лан.
Павучки плетуть у лісі сито,
Щоб просіять злежалий туман.
Ще теплінь. І ще така прозорість!
Тільки там, де слід од журавлів,
Хтось по сіль, а, може, хтось по совість
На возах чумацьких поскрипів.
День зшиває хмарки у хмариська,
Щоб востаннє градом полякать.
Проти стріхи баба ставить миску –
Дощова вода, як благодать.
Дід від яблук витирає губи:
–Та не жди уже ти літніх злив!..
І щосили уцілілим зубом
Знову Білий догриза налив.
День минає. Дописалась повість
Розчерком прощальним журавлів.
Хтось по сіль, а, може, хтось по совість
На возах чумацьких поскрипів.
Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
12.08.2020р.
Читайте також |
Коментарі (0) |