На майдані, коло церкви грали кобзарі

У Ніжині пройшли урочистості з нагоди 200-літнього ювілею Тараса Шевченка. Основні заходи відбувалися на Спаському майдані.

Зранку ніжинці поклали квіти до пам'ятного хреста, що був споруджений на знак вшанування перенесення праху Кобзаря в Україну у 1861 році. Саме на цьому місці зупинялася тоді на ніч скорботна процесія, а в Спасо-Преображенському соборі служилася панахида. Після покладання квітів до Хреста відбувся концерт.

У концертній програмі з нагоди 200-літнього ювілею Тараса Григоровича Шевченка взяли участь капела бандуристів імені Остапа Вересая, якою керують заслужена артистка України Раїса Борщ і заслужений працівник культури Микола Борщ, та виконавці на старосвітських кобзарських і лірницьких інструментах. Капела представила музичну композицію «Тополя». На старосвітських бандурах грали Олександр Тріус із Ромен Сумської області та Василь Кирилич з Дрогобича Львівської області, а на лірах - Михайло Хай із Києва та Лайош Молнар зі Львова. Слід зазначити, що це реконструйовані інструменти, на яких грали у часи Тараса Шевченка, а виконували кобзарі та лірики кращі зразки з репертуару мандрівних співців.

- Звісно, що старосвітськими кобзарями й лірниками у прямому розумінні нас вважати не можна, - розповідав у закуліссі літнього майданчика учасник концерту, доктор мистецтвознавства, професор Михайло Хай. - Адже, живемо в іншому середовищі, грати нас побуджують інші обставини. Ми радше реконструктори кобзарства і лірництва. Тобто, крім того, що супроводжуємо свій спів на інструментах, на яких грали мандрівні співці сто, двісті і більше років тому, ми, крім співу і гри, намагаємося відтворити їх побут.

Як розповідав далі науковець та лірник, ентузіасти продовження кобзарських традицій мають сьогодні свої цехи. З історії відомо про існування гончарських, малярських, ковальських та інших цехів, був він також у кобзарів. Тому й сьогодні реконструктори автентичного кобзарства і лірництва зорганізувалися у Київський кобзарський Цех. Згодом харківські ентузіасти утворили свій, Харківський кобзарський Цех, полтавці - Полтавський, а ті, що живуть на заході - Львівський лірницький Цех.

- Кобзарство було поширене у центральних областях України, - розповідав далі Михайло Хай. - Тут, на Чернігівщині, була своя кобзарська школа, чернігівська. Вона не достатньо досліджена; як грали тут бандуристи, ми не знаємо, є лише записи пізніших часів. А ось полтавсько-зіньківська кобзарська школа, що поширилася потім до Харкова, успадкована нам Георгієм Ткаченком, єдиним старосвітським кобзарем, що доніс до післявоєнних часів давню манеру гри і передав її своїм учням. Що стосується лірництва, то воно побутувало в усіх регіонах України, а також за її межами - на заході. Збереглися записи лірників давніх часів, а також їх інструменти.

Тому, у Львові ми об'єдналися не в кобзарський, а в лірницький Цех. Хоч це не заважає нашим братчикам володіти й іншими інструментами мандрівних співців. Василь Кирилич, зокрема, грає на гуслах, кобзі, лірі та старосвітській бандурі.

Після завершення концертної програми на Спаському майдані виступили перші особи міста та організатори дійства - керівники благодійного фонду «Ніжен» і асоціації «Об'єднання підприємств Ніжинщини». А кобзарі та лірники співали ще на центральній пішохідній вулиці Гоголівській - історичному місці, тісно пов'язаному з життям та творчістю іншої літературної величі - Миколи Гоголя. Так виконавці на старосвітських музичних інструментах поширювали давнє ремесло мандрівних співців - традиційним способом, кобзарюванням і лірникуванням. Люди зупинялися, слухали, дякували й благословили.

- Таке у нас вперше, - ділився враженням голова благодійного фонду «Ніжен» Микола Шкурко. - Але обіцяю, що не востаннє. Знаючи мене як ініціатора залучення кобзарів-автентиків до проведення свята, земляки-ніжинці підходять і дякують за такий сюрприз. Кажуть, що й не очікували вже почути живий голос кобзаря і лірника. А тут просто у рідному місці та ще й кращі зразки автентичного виконання на інструментах часів Шевченка. Це, якби повернути собі Кобзаря і повернутися до нього - водночас.

Микола Шкурко зауважив також, що вулиця Гоголівська - прекрасне місце для кобзарювання. Тому, він та його земляки раді будуть бачити тут бандуристів та лірників завжди - у свята та будні, у будь-яку пору року.

Василь КИРИЛИЧ, Ніжин-Дрогобич