На донецькому фронті
Вже котрий день боротьба іде за один-єдиний окоп на краю нашої посадки. Наразі біля нього лежать 4 чи 5 мертвих росіянина, вчора лежали 3, позавчора - один.
І це не ті, котрі вчорашні - деякі трупи ворог встигає забрати.
Бронетехніка противника не справляється ні з вогневою підтримкою своїх солдатів, ні з їх евакуацією.
Буває, що як тільки приїжджає ''броня'', коло неї негайно розривається снаряд. І вона тікає, не забираючи тих, кого мала відвезти у тил, хоча вони вже залягли у вирві всього лише за 2 метри від бойової машини.
Деякі поранені самі приречено бредуть назад через чисте поле, у повен зріст. Видно, вони відчувають, що втрачати нічого.
Інших несуть. Я бачив, як одному скривавленому росіянину його колеги надавали допомогу, а потім вчотирьох схопили його і понесли через півтора кілометри відкритого простору.
БМД привозять все нових і нових бійців, замість поранених і убитих. Може, привезли б і більше, але більше не поміститься у цьому окопі, за який з обох боків воюють такі чималі сили.
З трупів познімали броніки - вочевидь, це дефіцит. Коли знімали, то задирався рдяг, і тіла лежать із голими спинами чи животами.
Сам окоп довжиною в метрів 10, у ньому в боках повиривали імпровізовані бліндажі.
Кругом нього - випалена, подзьобана вирвами земля, на якій немає і ще довго не буде нічого живого. Поруч розкидана розбита осколками зброя і амуніція, а зверху стирчать розщеплені стовбури того, що раніше було деревами.
В стовбури періодично прилітають і розриваються воги, коло окопу вибухають міни і снаряди. Перебування там - це гарантована контузія протягом години-двох, але росіяни вперто, суїцидально б'ються за цей шматок землі.
Навколо нього артилерія полює за танками і БМП, двобій простирається далеко за кілька кілометрів. Але вісь цієї невеликої, але запеклої битви - ця мікроскопічна територія, по суті - купа сміття з парою нір. Але навколо неї крутиться колесо долі сотень і тисяч бійців з обох сторін.
Спостерігач, далекий від війни, не розумітиме сенсу таких лютих атак, таких великих втрат.
Але мені все зрозуміло - у цій війні свої закони, там кривава боротьба і є тим, чого прагнуть її ініціатори; вони хочуть саме найзапекліших боїв, найсмертельніших сутичок; а більше нічого й не хочуть.
Ігор ЛУЦЕНКО
І це не ті, котрі вчорашні - деякі трупи ворог встигає забрати.
Бронетехніка противника не справляється ні з вогневою підтримкою своїх солдатів, ні з їх евакуацією.
Буває, що як тільки приїжджає ''броня'', коло неї негайно розривається снаряд. І вона тікає, не забираючи тих, кого мала відвезти у тил, хоча вони вже залягли у вирві всього лише за 2 метри від бойової машини.
Деякі поранені самі приречено бредуть назад через чисте поле, у повен зріст. Видно, вони відчувають, що втрачати нічого.
Інших несуть. Я бачив, як одному скривавленому росіянину його колеги надавали допомогу, а потім вчотирьох схопили його і понесли через півтора кілометри відкритого простору.
БМД привозять все нових і нових бійців, замість поранених і убитих. Може, привезли б і більше, але більше не поміститься у цьому окопі, за який з обох боків воюють такі чималі сили.
З трупів познімали броніки - вочевидь, це дефіцит. Коли знімали, то задирався рдяг, і тіла лежать із голими спинами чи животами.
Сам окоп довжиною в метрів 10, у ньому в боках повиривали імпровізовані бліндажі.
Кругом нього - випалена, подзьобана вирвами земля, на якій немає і ще довго не буде нічого живого. Поруч розкидана розбита осколками зброя і амуніція, а зверху стирчать розщеплені стовбури того, що раніше було деревами.
В стовбури періодично прилітають і розриваються воги, коло окопу вибухають міни і снаряди. Перебування там - це гарантована контузія протягом години-двох, але росіяни вперто, суїцидально б'ються за цей шматок землі.
Навколо нього артилерія полює за танками і БМП, двобій простирається далеко за кілька кілометрів. Але вісь цієї невеликої, але запеклої битви - ця мікроскопічна територія, по суті - купа сміття з парою нір. Але навколо неї крутиться колесо долі сотень і тисяч бійців з обох сторін.
Спостерігач, далекий від війни, не розумітиме сенсу таких лютих атак, таких великих втрат.
Але мені все зрозуміло - у цій війні свої закони, там кривава боротьба і є тим, чого прагнуть її ініціатори; вони хочуть саме найзапекліших боїв, найсмертельніших сутичок; а більше нічого й не хочуть.
Ігор ЛУЦЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |