На Чернігівщині збудовано ще одну церкву Київського патріархату

Суботній ранок для селян Пархимова Козелецького району видався клопітним. За звичкою, господині з досвітка пололи городи, поралися по господарству, готували святковий сніданок. О 9-й ранку селом полилися чарівні мелодії церковних дзвонів, закликаючи люд до центрального майдану села. Саме на цей день було призначене освячення новозбудованої церкви Різдва Пресвятої Богородиці Київського патріархату Української Православної Церкви.

Ініціатором, натхненником, меценатом і менеджером будівництва церкви виступив уродженець села Пархимів, активний член столичного Чернігівського земляцтва Михайло Гриценко. Як дбайливий господар разом з п’ятирічним онуком він зустрічав гостей і селян на церковному подвір’ї, розповідав історію створення церковного іконостасу, дзвіниці з чотирма дзвонами, приймав і прилаштовував у притворі церкви подарунки.

Дуже доречним був і подарунок земляцтва – килимова доріжка, яку одразу розстелили від сходинок аж за ворота. І, як годиться за церковним звичаєм, жінки посипали її білими квітами, адже очікувався приїзд високих гостей.

Під мелодійні передзвони до церкви з’їхалися Архиєпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, настоятель храму святих апостолів Петра і Павла села Озерне Козелецького району протоієрей Андрій Пилипчак, священики навколишніх приходів.

На свято до пархимівців прибула і чисельна делегація Чернігівського земляцтва з Києва: подружжя братів Ткаченків Віктора та Анатолія, подружжя Пероганичів – Юрій і Тетяна з 2-х річним синочком Богданчиком, Микола Ігнатенко та інші.

До початку дійства ані в церкві, ані на подвір’ї яблуку ніде було впасти. Богослужіння очолив Архиєпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій. Впродовж майже трьох годин в урочистому вбранні, яке кілька разів змінювалося відповідно ритуалу, священики здійснювали таїнство освячення. По закінченні ритуалу владика Євстратій провів перший обряд причастя.

Насамкінець священики запросили всіх прихожан на подвір’я, де у затінку на великому довгому столі стояли завчасно принесені селянами святкові гостинці, до вживання яких під келих білого сухого вина благословив Архиєпископ Євстратій.

Коли я вперше увійшла до цього храму, подумалось, що не даремними були зусилля земляків. Про це свідчили і щасливі усміхнені обличчя жителів цього села – відтепер вони мають прекрасний храм, вогник тепла та духовності. Адже у цей скрутний для України час так важливо відродити віру у своїй душі, прагнути до миру, злагоди і взаєморозуміння у суспільстві.

Тетяна ЛІТОШКО, Товариство "Чернігівське земляцтво" у Києві