Мовознавець європейського роду

Місяць тому ( 26 листопада ) непомітно для широкої громадськості відійшов у засвіти український мовознавець Василь Васильович Німчук.

Для українського громадянства Василь Німчук важливий тим, що в часи його керівництва Інститутом української мови НАН України було підготовлено «Український правопис. Проєкт найновішої редакції» (1999 рік). Як у нас ведеться, тоді в справу втрутилися невігласи-політики, результатом чого стало звільнення з посади директора інституту ( 2008 рік!), а реформаторський документ досі «під сукном».

Василь Васильович Німчук народився і помер в рідному краї (6 липня 1933 року, село Довге, Земля Підкарпатськоруська Чехословацької республіки — 26 листопада 2017року , село Довге, Закарпатська область України), закінчив Ужгородський університет, там же й аспірантуру. За влучним висловом самого Василя Васильовича прибув 1958 року до Києва українцем. Зробимо тут важливе уточнення - не просто українцем, а європейським, оскільки в силу геополітичних умовин формування його наукового світогляду відбулося інакше як деінде на Україні.

Очевидно, що на момент роботи над Правописом Василь Німчук не тільки володів низкою слов´янських мов, зокрема словацькою й чеською, а й був уже авторитетним славістом європейського ґатунку.

От тільки зросійщений Київ цього не зрозумів і не сприйняв. Досі.

2009 року мені випала нагода під час Всеукраїнської конференції «Репресовані мовознавці» в Ніженському університеті спілкуватися з Василем Німчуком. Шкодую, що не зреалізував плани зав’язання співпраці з його науковим однодумцем, ще одним європейським українцем Ігорем Качуровським, розвідка якого «Доля українських лінгвістів на тлі радянської мовної політики» також увійшла до збірника статей конференції.

Нехай же стане свідченням визнання здобутків обох подвижників у піднесення української мови узаконення їх бачення сучасного українського правопису.

Микола ШКУРКО БФ "Ніжен"