"Біла книга "Просвіти"
Щойно в Ніжині вийшла книга і зразу за нею збори у відповідності до викладених в ній пропозицій. Мова про «Білу книгу «Просвіти».
Кардинальні зміни в суспільстві, особливо широкомасштабна війна, що триває, потребують реформування багатьох структур громадського життя, а не тільки владних чи економічних інституцій. Не секрет, що Всеукраїнське Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка в останні десятиліття втратило наступальний темп, практично зникло з обріїв суспільного життя. Між тим проблема в просвітянській діяльності величезна, про що свідчить, зокрема, триваюча дерусифікація топоніміки.
«Біла книга «Просвти» з’явилася як наслідок інтенсивного спілкування просвітян з Ніжина, Чернігова, Тернополя, Миколаєва, Харкова, Сум, Рівного та Слов’янська. Учасників обговорення було понад 40. «Радикальні зміни, які відбуваються в українському суспільстві у зв’язку з боротьбою з російським загарбником неодмінно зачіпають і таку важливу громадську структуру, як Товариство «Просвіта», тому можна стверджувати, що ініціатори обговорення діяли своєчасно» - йдеться у передмові видання. Книга вийшла до 115-літнього ювілею започаткування «Просвіти» у Ніжині коштом благодійного фонду «Ніжен».
Більшість обласних відділень «Просвіти» є існуючими на папері, - констатує видання. Вони не мають штатних працівників, часто не мають і приміщення. Про жодну ефективну роботу в таких умовах не може йтися. А там, де «Просвіта» діяла активно, як у Чернігові, місцева влада зробила все, щоб припинити її діяльність, наприклад шляхом відібрання приміщення. Видання нагадує, що тільки закарпатська «Просвіта» змогла реалізувати юридичні права свого правонаступництва щодо «Просвіти» 1920-х років і нині успішно діє у власному приміщенні.
Проте проблема не тільки в правонаступництві, але й у самій структурі всеукраїнської організації, яка наслідує сталінсько- радянську систему, коли всіх письменників загнали в одну спілку, всіх художників – теж в одну й так далі. Проте після 1905 року, коли створювались, і в 1917 році, коли відновлювались – це були окремі «Просвіти», самостійні. Недарма в 1917 році проходив з’їзд просвітянських товариств, який утворив саме Спілку “Просвіт». Це ж пропонують зробити учасники згаданого обговорення й зараз.
Упорядник Микола Шкурко підібрав не тільки матеріали всеукраїнської проблематики, але й подав (чи не вперше в українському перекладі) закони про аналогічні українському товариства – Матиці сербську, словацьку та чорногорську. Та проекти реформування «Просвіти» всеукраїнської. До речі, такого реформування вимагає і чинне законодавство України.
У Ніжині пройшли і перші збори по формуванню громадської спілки «Ніжинське товариство «Просвіта». До спілки увійшли, зокрема, асоціація «Об’єднання підприємств Ніжинщини», міське товариство греків імені братів Зосимів, міськрайонна спілка ветеранів АТО «Патріот», організація «Дозір- Крук», сім релігійних громад ПЦУ.
Кардинальні зміни в суспільстві, особливо широкомасштабна війна, що триває, потребують реформування багатьох структур громадського життя, а не тільки владних чи економічних інституцій. Не секрет, що Всеукраїнське Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка в останні десятиліття втратило наступальний темп, практично зникло з обріїв суспільного життя. Між тим проблема в просвітянській діяльності величезна, про що свідчить, зокрема, триваюча дерусифікація топоніміки.
«Біла книга «Просвти» з’явилася як наслідок інтенсивного спілкування просвітян з Ніжина, Чернігова, Тернополя, Миколаєва, Харкова, Сум, Рівного та Слов’янська. Учасників обговорення було понад 40. «Радикальні зміни, які відбуваються в українському суспільстві у зв’язку з боротьбою з російським загарбником неодмінно зачіпають і таку важливу громадську структуру, як Товариство «Просвіта», тому можна стверджувати, що ініціатори обговорення діяли своєчасно» - йдеться у передмові видання. Книга вийшла до 115-літнього ювілею започаткування «Просвіти» у Ніжині коштом благодійного фонду «Ніжен».
Більшість обласних відділень «Просвіти» є існуючими на папері, - констатує видання. Вони не мають штатних працівників, часто не мають і приміщення. Про жодну ефективну роботу в таких умовах не може йтися. А там, де «Просвіта» діяла активно, як у Чернігові, місцева влада зробила все, щоб припинити її діяльність, наприклад шляхом відібрання приміщення. Видання нагадує, що тільки закарпатська «Просвіта» змогла реалізувати юридичні права свого правонаступництва щодо «Просвіти» 1920-х років і нині успішно діє у власному приміщенні.
Проте проблема не тільки в правонаступництві, але й у самій структурі всеукраїнської організації, яка наслідує сталінсько- радянську систему, коли всіх письменників загнали в одну спілку, всіх художників – теж в одну й так далі. Проте після 1905 року, коли створювались, і в 1917 році, коли відновлювались – це були окремі «Просвіти», самостійні. Недарма в 1917 році проходив з’їзд просвітянських товариств, який утворив саме Спілку “Просвіт». Це ж пропонують зробити учасники згаданого обговорення й зараз.
Упорядник Микола Шкурко підібрав не тільки матеріали всеукраїнської проблематики, але й подав (чи не вперше в українському перекладі) закони про аналогічні українському товариства – Матиці сербську, словацьку та чорногорську. Та проекти реформування «Просвіти» всеукраїнської. До речі, такого реформування вимагає і чинне законодавство України.
У Ніжині пройшли і перші збори по формуванню громадської спілки «Ніжинське товариство «Просвіта». До спілки увійшли, зокрема, асоціація «Об’єднання підприємств Ніжинщини», міське товариство греків імені братів Зосимів, міськрайонна спілка ветеранів АТО «Патріот», організація «Дозір- Крук», сім релігійних громад ПЦУ.
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
0
