Москва злякалась українського кіно

Так сталося, завдяки дружбі з родиною Іллєнків, знайомий з багатьма кінематографістами. З деякими в приятельських стосунках. Як тільки взнав про нового очільника Держкіно, одразу зателефонував людям з цього чудового світу. Навмисно до Пилип Іллєнко не дзвонив, щоб отримати ± об'єктивну інформацію. Так от, на моє питання: ''Хто це, що скажеш?'' Отримав одну і ту ж відповідь:"А х... його знає, вона нам просто не відома. Андрію, уявляєш - ми її не знаємо в наших колах, від слова взагалі.'' Ги, ги.

Свого часу, з 1972 по 1979 рр., Держкіно очолював такий собі Василь Большак - махровий лєнінєц, політрук, члєн ВКП(б), слухач ВПШ КПУ, член ревізійної комісії КПУ. Єдиним завданням з Москви - вихолостити та знищити українське кіно, котре тоді вистрілило цілою плеядою фільмів, класиків: режисерів, операторів, акторів... Москва злякалась, бо прекрасно розуміла та й розуміє чим може обернутися національне кіно в становленні свідомості народу. Саме тоді вона катком пройшлась по нашому кіно.

Цей Большак не мав жодного стосунку до кінематографії. Мав хоббі - писав нариси в партійних газетах про ''щасливе'' життя апатридів в колгоспному селі.

Що цікаво, новий очільник Держкіно також ''полюбляє'' село, була заст. голови Запорізької Ода з аграрних питань. Жив би Большак, разом малювали б сучасне колгоспне життя.
А може вони все ж знають історію? ''Свою'' історію боротьби на УкраІнє...

Андрій МІЩЕНКО

Р.S. подейкують, що долучився до її призначення Єрмак.
Простіть мене грішного, но взгляд у неї не обтяжений переглядом укрфільмів та перечитаної гори книжок. Наверноє, шоб зрєніє не попортилось.
С льогкім паром, друзья!