Московська церква пошкодила Густинський монастир!
Багато років представники московського патріархату нищили старожитності в Києво-Печерській лаврі, дісталося від них архітектурним пам’яткам, печерам – у які провалювалися палі, що набивалися для зведення самовільних будівель без передбачених законом розкопок. Нарешті цьому покладений край.
Але не все гаразд з московськими церковниками й на Чернігівщині. Передусім мова йде про Густинський монастир під Прилуками.
Історичні документи свідчать, що православна обитель на острові під назвою Густиня, що омивається річкою Удай, була заснована у 1600 р. ієромонахами Іосафом та Афанасієм, що прийшли з Афону. Спершу це була пустинь з пасікою, згодом постала дерев’яна Миколаївська церква. У 1612 р. князь Корибут Вишневецький дозволив Межигірським ченцям побудувати на цьому місці монастир, а у 1619 р. княгиня Раїна Могилянка Вишневецька затвердила за ним землі. Пізніше, за ктиторства гетьмана Івана Самойловича, в 1674 р. в обителі була зведена цегляна Троїцька церква. Потому інші цегляні будівлі – Петропавлівська церква - 1693-1708 рр., трапезна Успіння Божої Матері, Миколаївська надбрамна (1693-1708 рр.) Варваринська надбрамна -1724 р.. Монастир був обведений валом із «бійницями» (так тоді називали башти), а пізніше цегляною огорожею. У ньому стоять старовинні Воскресенська церква, корпус настоятеля та «гостиниця». Наразі ансамбль споруд обителі входить до переліку пам’яток архітектури національного значення. Густиня славна не тільки архітектурою, в його стінах був складений Густинський літопис.
До Густині я потрапив уперше в 1990 р., монастир справив гнітюче враження, там тоді знаходився інтернат психіатричної лікарні. Перед брамою стояв бюст Леніна, а на лавці в різний такт розхитувалися хворі жінки. У Троїцькому храмі не було маківок, зате на стіні добре проглядалася величезна фігура у червоному, як казали – сам гетьман Самойлович. На початках відродження української державності будівлі монастиря були відреставровані за науково опрацьованим проектом архітектора В. Косьяненка, за державний кошт.
А незабаром там поселилися чорниці від московського патріархату. Вони підлаштували споруди і територію під власні забаганки. Скрізь таблички російською. Самовільно набудували нових споруд ( зі слів начальниці департаменту культури Чернігівської ОДА, територія монастиря не є пам’яткою археології, а отже немає порушень!!!) Збили в храмі старовинні розписи й зафарбували її своїм малярством.
Але піком зневажливого ставлення до української культурної спадщини стали їхні архітектурні «покращення» давніх храмів. Як давно вже помітили історики архітектури, недолугі ремонти сильніше нищать пам’ятки, аніж невблаганний час. Що ж утнули московитські посіпаки? Давні церкви вони скрізь вкрили шарами теплоізоляції (для чого це робити в спорудах зі стінами метрової товщини), і щоб не заморочуватися, збили майже весь цегляний декор – фігурні наличники, карнизи, а замість цього поприбивали цвяхами дерев’яні його імітації. Також у стінах церков пробиті дірки для проведення опалення (а як це відгукнеться на міцності давніх споруд?).
І все це зроблено без належної документації і дозволів, які для пам’яток національного значення має надавати головний орган охорони культурної спадщини при Міністерстві культури. Гадаю, що наразі назріла необхідність провести обстеження стану будівель монастиря, скласти акт про руйнації, взяти на облік його територію як пам’ятку археології (наскільки мені відомо там є ще й старожитності І тис. н.е.) та виселити з Густині громаду московських чорниць.
Ігор ІГНАТЕНКО
Але не все гаразд з московськими церковниками й на Чернігівщині. Передусім мова йде про Густинський монастир під Прилуками.
Історичні документи свідчать, що православна обитель на острові під назвою Густиня, що омивається річкою Удай, була заснована у 1600 р. ієромонахами Іосафом та Афанасієм, що прийшли з Афону. Спершу це була пустинь з пасікою, згодом постала дерев’яна Миколаївська церква. У 1612 р. князь Корибут Вишневецький дозволив Межигірським ченцям побудувати на цьому місці монастир, а у 1619 р. княгиня Раїна Могилянка Вишневецька затвердила за ним землі. Пізніше, за ктиторства гетьмана Івана Самойловича, в 1674 р. в обителі була зведена цегляна Троїцька церква. Потому інші цегляні будівлі – Петропавлівська церква - 1693-1708 рр., трапезна Успіння Божої Матері, Миколаївська надбрамна (1693-1708 рр.) Варваринська надбрамна -1724 р.. Монастир був обведений валом із «бійницями» (так тоді називали башти), а пізніше цегляною огорожею. У ньому стоять старовинні Воскресенська церква, корпус настоятеля та «гостиниця». Наразі ансамбль споруд обителі входить до переліку пам’яток архітектури національного значення. Густиня славна не тільки архітектурою, в його стінах був складений Густинський літопис.
До Густині я потрапив уперше в 1990 р., монастир справив гнітюче враження, там тоді знаходився інтернат психіатричної лікарні. Перед брамою стояв бюст Леніна, а на лавці в різний такт розхитувалися хворі жінки. У Троїцькому храмі не було маківок, зате на стіні добре проглядалася величезна фігура у червоному, як казали – сам гетьман Самойлович. На початках відродження української державності будівлі монастиря були відреставровані за науково опрацьованим проектом архітектора В. Косьяненка, за державний кошт.
А незабаром там поселилися чорниці від московського патріархату. Вони підлаштували споруди і територію під власні забаганки. Скрізь таблички російською. Самовільно набудували нових споруд ( зі слів начальниці департаменту культури Чернігівської ОДА, територія монастиря не є пам’яткою археології, а отже немає порушень!!!) Збили в храмі старовинні розписи й зафарбували її своїм малярством.
Але піком зневажливого ставлення до української культурної спадщини стали їхні архітектурні «покращення» давніх храмів. Як давно вже помітили історики архітектури, недолугі ремонти сильніше нищать пам’ятки, аніж невблаганний час. Що ж утнули московитські посіпаки? Давні церкви вони скрізь вкрили шарами теплоізоляції (для чого це робити в спорудах зі стінами метрової товщини), і щоб не заморочуватися, збили майже весь цегляний декор – фігурні наличники, карнизи, а замість цього поприбивали цвяхами дерев’яні його імітації. Також у стінах церков пробиті дірки для проведення опалення (а як це відгукнеться на міцності давніх споруд?).
І все це зроблено без належної документації і дозволів, які для пам’яток національного значення має надавати головний орган охорони культурної спадщини при Міністерстві культури. Гадаю, що наразі назріла необхідність провести обстеження стану будівель монастиря, скласти акт про руйнації, взяти на облік його територію як пам’ятку археології (наскільки мені відомо там є ще й старожитності І тис. н.е.) та виселити з Густині громаду московських чорниць.
Ігор ІГНАТЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |