Молитви до попереку

Час від часу він спускався зі своєї Розради-гори під Мукачевом у місто і навідував мене в редакції, що розмістилася в комунальному дворі поряд з низкою різних контор. І був там на воротах сторож, бундючний відставник. Начуваний про цілительство Андрія Ворона, якось він підійшов до нього.

«Біда з попереком. Може, щось порадите?»
«Взуваєшся стоячи?» – спитав несподівано старий.

«Та ні, сидячи, як усі…»
«Почни взуватися стоячи. І якомога довше зав’язуй шнурки».

«І це поможе поперекові?»
«Цього мало. Бий навколішки поклони. Двадцять зранку, двадцять удень і двадцять увечері. При цьому молися».

«Але ж я атеїст».
«Нічого. Можеш молитися своєму поперекові…"
– Побачив у того на приступці склянку чаю і булку з маслом. – І не пий чай із цукром та білим хлібом із маслом. Пий із ягодами та горіхами…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. Із книги "Золотий час. Одкровення карпатського знатника".