Міністр оборони – «липовий» нардеп?! Хто – наступний ?

З’ясувалося, що громадянин Росії Дмітрій Саламатін здобув громадянство України тільки 6 грудня 2005 року, тобто до чергової річниці українських збройних сил. А вже 25 травня 2006 року, тобто маючи громадянство України тільки п’ять місяців і 20 днів – він народний депутат України по партійному списку Партії регіонів. З 8 лютого 2012 року Дмитро Саламатін – Міністр оборони України.
Нагадаю, що відповідно до ч. 1 ст. 9 закону «Про вибори народних депутатів» «депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу й проживає в Україні протягом останніх п'яти років».
Отже, до виборів може допускатися лише особа, яка є громадянином України й проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Логічно, що це не громадянин, якоїсь іншої країни, який мешкає в нашій державі останні п'ять років, або особа без громадянства, а саме – громадянин України.
Начебто зрозуміла кожному логіка... Звісно, що для судової системи України, яка здатна трактувати на замовлення будь-який закон під конкретну особу, це ні чого не означає.
Нагадаю, що подібний прецедент був на парламентських виборах 1998 року у Козелецькому виборчому окрузі Чернігівської області. Тоді Микола Рудьковський виграв вибори і вже святкував свою перемогу, як раптом Козелецький райсуд суд скасував результати цього народного волевиявлення. Невдовзі замість М.Рудьковського на проміжних виборах перемогу святкував майбутній «директор» парламенту Олександр Волков.
Можливо випадок з Дмітрієм Саламатіним – прикра випадковість ?
Авжеж.
Наприклад, подібна ситуація у Юрія Бута, обраного до Верховної Ради України за квотою партії «Народна Самооборона» Юрія Луценка на позачергових виборах 30 вересня 2007 року (№ 61 у партійному списку НУ-НС).
Народився майбутній нардеп у місті Бахмач на Чернігівщині. У 1988 році з золотою медаллю закінчив Московське вище загальновійськове командне училище ім. Верховної Ради Російської Федерації. До 1999 року був старшим викладачем Військової академії ракетних військ стратегічного призначення ім. Дзержинського міністерства оборони Російської Федерації у Москві.
У 2000-2002 роках Юрій Бут працював директором Центру міжнародних проектів та співробітництва Російської академії державної служби при президенті Росії.
Юрій Бут набув громадянство України при дивних обставинах начебто тільки 18 липня 2002 року в посольстві у Москві.
Крім того, є й питання щодо його п’ятирічного проживання в Україні. За одними даними він проживав з 2002 року.(?!), по іншим – з 2005 року.
Отже, є певні сумніви щодо законності обрання по списку НУ-НС Юрія Бута народним депутатом.
Проте, вже 1 березня 2011 року Юрій Бут, мабуть пам’ятаючи сумний приклад свого земляка Миколи Рудьковського, з фракції НУ-НС перейшов до фракції Партії регіонів.