Міклош Горті - регент Угорщини, союзник Гітлера
1 березня 1920 року віце-адмірала Міклоша Горті - колишнього головнокомандувача австро-угорським флотом, було обрано регентом Угорського королівства. В цій якості він керував країною протягом чверті століття, поки не був повалений нацистами в жовтні 1944 р.
Трішки з його політичної біографії.
Жодним «переможцем комуністів» Горті не був - Угорську Радянську республіку у серпні 1919 р. скинула румунська військова інтервенція. «Національна армія», якою командував Хорті, у кількості десь 6 тис. осіб, протягом усього часу існування Угорської Радянської республіки відсиджувалася у зоні франко-югославської окупації, де жодних «червоних» не було.«Наводити лад» гортисти почали лише тоді, коли комуністів і сліду не лишилося.
Адмірал в'їхав у Будапешт на білому коні лише у листопаді 1919 р., після того, як звідти було виведено румунські війська.
З ким Горті реально боровся, то це з іншими правими. Угорський правий табір того періоду умовно можна поділити на дві крила.
Перше об’єднувало заможних аристократів та велику буржуазію, пов'язаних із єврейським капіталом. Прихильників цього крила можна охарактеризувати переважно як католиків, лібералів та прихильників Реставрації Габсбургів.
Друге крило складалося з дрібних дворян, які ще за імперії почали масово розорятися, поповнюючи від безвиході офіцерський корпус та ряди бюрократії. Вони не любили капіталістів, лібералів, євреїв та Габсбургів. Переважно вони були кальвіністами.Саме їх і очолив Горті.
В січні 1920 р. вони забезпечили йому гарні результати на парламентських виборах, де їх головними конкурентами були аж ніяк не ліваки, а праві прихильники Габсбургів. 1 березня 1920 р., оточивши будівлю парламенту, під загрозою застосування насильства вони змусили депутатів обрати адмірала регентом Угорського королівства.
Прийшовши до влади, Горті одразу «кинув» своїх недавніх союзників та пішов на компроміс із аристократією та великою буржуазією.
Добровольчі корпуси ветеранів - розформували. Соціал-демократів - легалізували. Земля залишилася у руках поміщиків. Єврейський капітал повернувся на позиції головного кредитора правлячої верхівки, як це було за часів імперії. Ошукані радикали, в помсту, в жовтні 1921 р. підтримали Карла Габсбурга, який спробував повернутися на трон, але спроба путчу провалилася.
Угорщина Горті була такою собі «керованою демократією». Існував майновий ценз, який дозволяв голосувати лише третини населення. В результаті реальна влада належала вузькому колу ще дореволюційних еліт. Проте регулярно проводилися парламентські вибори, у яких різні політичні елітарні угруповання могли конкурувати один з одним. Заборона на політичну діяльність діяла лише щодо комуністів та салашистів.
Правду кажучи, регент був скоріше арбітром у внутрішньоелітних конфліктах, ніж справжнім диктатором.
У 1920-ті роки Угорщиною керували ліберали. В 1930-х роках, на тлі економічних негараздів, пов'язаних з Великою депресією, гору почало брати фашистське крило на чолі з Дьюлою Гембешем. Останній навіть деякий час пробув прем'єр-міністром, але інституційні рамки режиму не дозволили Гембешу стати «угорським Муссоліні», і він помер вже в 1936 р.
Після цього баланс сил, як і раніше, визначався протистоянням між «ліберальними» та «фашистськими» крилами, а Горті у статусі «національного лідера» знаходився «над сутичкою».Внутрішньополітичний консенсус незалежно від ідеологічних поглядів забезпечував реваншизм.Однак еліти були розколоті - «фашистське крило» підтримувало союз із Німеччиною, а «ліберальне» намагалося домовитися із Великобританією. Зрештою, перемогла думка «фашистів», оскільки саме Німеччина, а не Британія, гарантувала задовольнити частину угорських реваншистських запитів.
Ситуація змінилася навесні 1944 р., коли країну було окуповано німецькими військами.
Гітлер побоювався (і небезпідставно), що Горті веде сепаратні переговори з Альянтами. Регент формально зберіг свій пост, але змушений був призначити пронімецький уряд. Однак як тільки справи Німеччини в 1944 р. були вже вкрай погані, Горті вирішив розірвати союз з Німеччиною. У жовтні 1944 р., напередодні радіозвернення Горті про вихід Угорщини з союзу з Німеччиною та приєднання до Антигітлерівської коаліції, німці скинули регента і посадили при владі угорських нацистів із партії «Схрещені стріли» на чолі з Салаші.
Спочатку Горті знаходився в німецькому, а після закінчення війни - в американському полоні. Після звільнення посилився в Португалії де помер 1957 р. В 1993 році був препохований в Угорщині.
Сергій ЧАПЛИГІН
Трішки з його політичної біографії.
Жодним «переможцем комуністів» Горті не був - Угорську Радянську республіку у серпні 1919 р. скинула румунська військова інтервенція. «Національна армія», якою командував Хорті, у кількості десь 6 тис. осіб, протягом усього часу існування Угорської Радянської республіки відсиджувалася у зоні франко-югославської окупації, де жодних «червоних» не було.«Наводити лад» гортисти почали лише тоді, коли комуністів і сліду не лишилося.
Адмірал в'їхав у Будапешт на білому коні лише у листопаді 1919 р., після того, як звідти було виведено румунські війська.
З ким Горті реально боровся, то це з іншими правими. Угорський правий табір того періоду умовно можна поділити на дві крила.
Перше об’єднувало заможних аристократів та велику буржуазію, пов'язаних із єврейським капіталом. Прихильників цього крила можна охарактеризувати переважно як католиків, лібералів та прихильників Реставрації Габсбургів.
Друге крило складалося з дрібних дворян, які ще за імперії почали масово розорятися, поповнюючи від безвиході офіцерський корпус та ряди бюрократії. Вони не любили капіталістів, лібералів, євреїв та Габсбургів. Переважно вони були кальвіністами.Саме їх і очолив Горті.
В січні 1920 р. вони забезпечили йому гарні результати на парламентських виборах, де їх головними конкурентами були аж ніяк не ліваки, а праві прихильники Габсбургів. 1 березня 1920 р., оточивши будівлю парламенту, під загрозою застосування насильства вони змусили депутатів обрати адмірала регентом Угорського королівства.
Прийшовши до влади, Горті одразу «кинув» своїх недавніх союзників та пішов на компроміс із аристократією та великою буржуазією.
Добровольчі корпуси ветеранів - розформували. Соціал-демократів - легалізували. Земля залишилася у руках поміщиків. Єврейський капітал повернувся на позиції головного кредитора правлячої верхівки, як це було за часів імперії. Ошукані радикали, в помсту, в жовтні 1921 р. підтримали Карла Габсбурга, який спробував повернутися на трон, але спроба путчу провалилася.
Угорщина Горті була такою собі «керованою демократією». Існував майновий ценз, який дозволяв голосувати лише третини населення. В результаті реальна влада належала вузькому колу ще дореволюційних еліт. Проте регулярно проводилися парламентські вибори, у яких різні політичні елітарні угруповання могли конкурувати один з одним. Заборона на політичну діяльність діяла лише щодо комуністів та салашистів.
Правду кажучи, регент був скоріше арбітром у внутрішньоелітних конфліктах, ніж справжнім диктатором.
У 1920-ті роки Угорщиною керували ліберали. В 1930-х роках, на тлі економічних негараздів, пов'язаних з Великою депресією, гору почало брати фашистське крило на чолі з Дьюлою Гембешем. Останній навіть деякий час пробув прем'єр-міністром, але інституційні рамки режиму не дозволили Гембешу стати «угорським Муссоліні», і він помер вже в 1936 р.
Після цього баланс сил, як і раніше, визначався протистоянням між «ліберальними» та «фашистськими» крилами, а Горті у статусі «національного лідера» знаходився «над сутичкою».Внутрішньополітичний консенсус незалежно від ідеологічних поглядів забезпечував реваншизм.Однак еліти були розколоті - «фашистське крило» підтримувало союз із Німеччиною, а «ліберальне» намагалося домовитися із Великобританією. Зрештою, перемогла думка «фашистів», оскільки саме Німеччина, а не Британія, гарантувала задовольнити частину угорських реваншистських запитів.
Ситуація змінилася навесні 1944 р., коли країну було окуповано німецькими військами.
Гітлер побоювався (і небезпідставно), що Горті веде сепаратні переговори з Альянтами. Регент формально зберіг свій пост, але змушений був призначити пронімецький уряд. Однак як тільки справи Німеччини в 1944 р. були вже вкрай погані, Горті вирішив розірвати союз з Німеччиною. У жовтні 1944 р., напередодні радіозвернення Горті про вихід Угорщини з союзу з Німеччиною та приєднання до Антигітлерівської коаліції, німці скинули регента і посадили при владі угорських нацистів із партії «Схрещені стріли» на чолі з Салаші.
Спочатку Горті знаходився в німецькому, а після закінчення війни - в американському полоні. Після звільнення посилився в Португалії де помер 1957 р. В 1993 році був препохований в Угорщині.
Сергій ЧАПЛИГІН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |