Ми пам'ятаємо

І нахабну російську брехню. І переляк Саакашвілі, що жував галстука. І президента Ющенка, який зібрав президентів Польщі, Литви, Латвії та прем'єра Естонії (чи навпаки щодо Латвії і Естонії) та полетів у Тбілісі, щоб не допустити туди російських танків. І президента Франції Саркозі - це колективне уособлення тремтячого Заходу, що узаконив російську окупацію та брав хабарі від лівійського диктатора. І хіхікання Юлії Ґріґян, більш відомої під псевдо Тимошенко.

Ми пам'ятаємо і глухе та глупе нерозуміння європейськими аналітиками (що вже казати про українських, просочених совєтчиною і лоботомно вбитою у підсвідомість русофілією!), що наступною буде Україна. Якщо не зупинити ненасить російського монстра. Нічого Європу не навчив ні Мюнхен Чемберлена- Даладьє, ні Грузія 2008 року...

А відтак: "На скресі двох світів стаємо до двобою..." (А. Лупиніс). Бо "віч-навіч нація з безликою юрбою, а ворогів навкруг - суцільний живопліт"...

Василь ЧЕПУРНИЙ