реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОДІЇ

"Ми чесно йшли..." - чернігівському РУХу 25 років

10-Лип-14 1681 5.0 6
Чверть століття - багато для однієї людини і мало для нації. Рівно 25 років тому у приміщенні кооперативного технікуму відбулисяґ установчі збори Чернігівської краєвої організації Народного Руху за перебудову.

На пошанування своєї славної історії чернігівські рухівці провели прес- конференцію у вже історичному приміщенні Руху (вулиця Щорса, 4) та мітинг біля каменя "Борцям за волю України", що побіля Катерининської церкви. Камінь, до речі, також встановлений свого часу рухівцями.

Вів прес- конференцію Василь Чепурний - наймолодший на той час активіст Руху: "Думаю, інші учасники розмови будуть говорити про історичне значення Руху - і це правильно, я ж скажу про те, що ці 25 років - це найкращі роки нашого життя, це молодість нашого духу".

Переслідування КГБ при перевезенні тиражу першої незалежної газети "Громада" з Вільнюса у Чернігів стали основою розповіді першого голови Руху Валерія Сарани. Виступили також Валентин Ральченко, Іван Панченко, Сергій Бутко, Тамара Демченко, Володимир Ступак та Сергій Соломаха (на фото Олега Головатенка).

На мітингу біля церкви було трохи ностальгійно - ми все ж постаріли та ще й трохи суму додав Валерій Сарана, зачитавши доволі довгий список рухівців, які перейшли в інший світ. Але і радісно - адже це саме завдяки рухівцям постала незалежна Україна і саме завдяки цим небайдужим і сміливими людям Україна сьогодні зі зброєю в руках захищається від російського агресора. Тож і урочистості завершилися біля стенду Небесній сотні, що на Красній площі.

Слова Тараса Шевченка звучали двічі: "Ми чесно йшли- у нас нема зерна неправди за собою".

Марко ХАРКО


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Рух, Катерининська церква, алерій Сарана, герої України


Читайте також



Коментарі (6)
avatar
1
Згадуючи минуле, поневолі напрошуються аналогії на тему - благими намірами моститься дорога в пекло, або - думали зробити як краще, а вийшло як завжди. 
Рух за перебудову СРСР закінчився розвалом великої держави і погіршенням життя людей. Київський майдан в намаганні зробити Україну кращою теж привів її до розколу і зубожіння як держави, так і простих людей. Сьогдні найбільш єфективну "інформаційну війну" проти нової влади ведуть комунальщики, сповіщаючи про підвищення в рази своїх тарифів.
І Рух і КПУ, найбільш активні "перебудівники",  відходять у небуття. 
Підтверджується аксіома про те, що коли за справу беруться  люди не дуже мудрі, але затяті та безкомпромісні, то з багатьох можливих варіантів випадає найгірший.
avatar
0
2
Рух і Майдан не тотожні явища. Хай би Майдан переріс у Всеукраїнський Рух!
Аж ні. Не потрібна легітимація енергії мас тим, хто не хоче " жити по-новому ".
Тож берімо приклад з НРУ!
avatar
3
У моєму селі хліб привозили раз на два дні і всім не вистачало. На полицях магазинів до розвалу Союзу були часто тільки оцет і одного виду консерва. Купити машину - хоч так, хоч пральну без блату було неможливо. Наші юнаки гинули в Афгані і не тільки. Українські дисиденти сиділи в концтаборах...Пане Іване, ви точно жили в СРСР чи в якійсь іншій країні?
avatar
5
Так, пане Василю, я жив в СРСР. Я старший за Вас, тому бачив і знаю більше Вас.
Я бачив Україну після війни практично повністю знищену. Після війни Україна починала з нуля. В нашому селі Корюківки не було, але нашу хату розбомбили і ми деякий час жили в землянці.
Хліба нам ніхто не привозив, щоб його спекти, я на ручнрму жорні молов зерно, з якого мама пекла хліб у вигляді перепічки. Інколи з ячменю, інколи з вівса. Товарів ширвжитку ніяких не було, все робилося вручну. Переможного 45-го року я пішов до першого класу в зшитих мамою полотняних штанях, викрашених бузиною, в полотняній же зшитою мамою сорочці і босий. Ви не бачили, а я бачив як жінки  гуртом тягали кінський плуг і деревяниі борони. 
А потім я бачив як Україна піднімалася, росла, квітла і багатіла. Напередодні незалежності Україна з післявоєнного нуля піднялася до сьомої єкономіки у світі.
Ви не знаєте, а я знаю, що Шелеста зняли з роботи за "економічний націоналізм" - зумів зробити так, що Україна зі всесоюзного бюджету отримувала більше, ніж туди вносила, а сьогодні Україна, як старчиця з протягнутою рукою випрошує кредити по всьому світі. І мені це не подобається!
Ви не знаєте, а я знаю, що за 10 років правління Щербицького виробництво сільгосппродукції і продовольства в Україні виросло вдвічі, а промислове вчетверо, а сьогодні економіка України падає, народ вимирає та розбігається, а держава розвалюється. І мені це теж дуже не подобається!
Ви, пане Василю, ще багато чого не знаєте, тому й тратите свої зусилля даремно, бездарно і безрезультатно.
avatar
0
4
Річ у тому, що молодь цими спогадами не нагодуєш. Їй потрібен сьогодні реальний позитив, який вони порівнюють не з минулим нашої молодості, а з сучасним життям у нормальних країнах. Ми нормальні?
avatar
6
я теж знаю - за що зняли Шелеста: за книгу "Україна моя радянська". Я знайомий був зі справжнім її автором. А від зростання виробництва при  Щербицькому мій батько в селі не переставав отримувати максимум 100 рублів за цілоденну колгоспну працю, і полиці магазинів на багатіли - за ковбасою треба було їхати в Київ, а за джемперами у Бобруйськ. Від успіхів влади при Щербицькому багатіли радянські бонзи, які ті успіхи напрвляли на війни в Анголі, Афганістані, Ефіопії, В'єтнамі тощо. Так що не бачу жодних підстав радіти успіхам влади Щербицького і радий, що доклався до розвалу тієї антилюдської системи
avatar