Мені не шкода Коломойського

І зараз я вперше поясню чому.

У 2014-2015 роках ми щільно взаємодіяли з ним у питаннях захисту України та протидії російській агресії.
Будучи керівником штабу Національного захисту та представником Дмитра Яроша в нашому стратегічно важливому регіоні, я підтримав призначення Коломойського головою ДніпрОДА та був його радником на цій посаді.
Він відіграв важливу роль у формуванні й озброєнні добробатів, підвищенні боєздатності української армії.
Щоправда, він ніколи особисто не був так включений у всі процеси як Геннадій Корбан - не віддавав наказів зупиняти поїзди із ДНР, не розселяв добровольців у своїх готелях, не давав свої вертольоти для порятунку поранених.

Ми розійшлися з Коломойським на тих же питаннях, що і зійшлися - на питаннях захисту України.
Після того, як він почав заявляти про «громадянську війну» та необхідність співпрацювати з Путіним.

Сьогодні, дізнавшись про санкції США проти Коломойського за масштабні корупційні дії 2014-2015 років, я згадав, як пару років тому почув про одну із подібних його оборудок, здійснених за плечима нашої армії, котра в цей час вела тяжкі бої з окупантами.

Мова про те, як 14 мільярдів гривень, котрі підконтрольний йому Приватбанк отримав від уряду на докапіталізацію, протягом двох годин після переказу з рахунків Нацбанку опинилися у закордонних офшорах Коломойського.

І відбулося це в ті пекельні дні серпня 2014-го, коли наші сили готувалися до штурму Іловайська, а Путін розпочинав масове вторгнення своєї регулярної армії на сході України.

Вочевидь, це ті самі гроші, які надавали нам у той скрутний час американці та міжнародна спільнота і які в прямому смислі слова були вкрадені на крові наших воїнів.

Тому моя особиста шана і дяка - Вам, містере Байден.
Не зупиняйтеся!

Андрій ДЕНИСЕНКО