Механізм поразки Росії запущено
Мене вже реально дістали різноманітні диванні експерти, всепропальщики та інші особи, які продовжують вірити у безмежний російський ресурс. Цей текст містить виключно цифри, опис процесів та їхні незворотні наслідки. Далі по суті: події, результати, математика. Йдеться про те, що відбулося за останні дні, і як продовжується планомірне, математично вивірене знищення російської економіки та державності з наростаючими темпами.
За останні дні Сили Оборони України завдали серії прицільних ударів по ключових об'єктах нафтопереробної та експортної інфраструктури РФ. Повністю зупинив роботу нафтопереробний завод у Пермі. Генеральний штаб ЗСУ підтвердив ураження Ярославського НПЗ, Астраханського газопереробного заводу та нафтового термінала «Таманьнафтогаз». Згорілі резервуари та пошкоджені ректифікаційні колони означають повну зупинку виробничих потужностей. Загалом від початку року повністю зупинено сім великих НПЗ, зокрема Новокуйбишевський, Пермський та завод у місті Кстово Нижньогородської області, які забезпечували випуск високооктанового бензину марки А-95.
Логіка дій Сил Оборони України є абсолютно прагматичною.
Удар наноситься виключно по критичних логістичних вузлах та основах фінансової системи ворога. Існують два головні коридори транспортування нафти із Західного Сибіру, Ханти-Мансійського автономного округу, де видобувається 42 відсотки всієї російської сировини. Ці коридори проходять через лінійні насосні станції біля Пермі та в Республіці Башкортостан. Удари по цих об'єктах автоматично блокують прокачування нафти. Сили Оборони цілеспрямовано знищують імпортне насосне обладнання та резервуарні парки. Це створює каскадне обвалення всіх технологічних процесів: нафту нікуди перекачувати, немає де зберігати і неможливо переробляти.
Детальний аналіз цього економічного механізму фіксує катастрофічні втрати.
Експорт нафти з Новоросійська обвалився на 800 тисяч барелів на добу. Це втрата майже 50 відсотків від звичних обсягів відвантаження, які становили від півтора до двох мільйонів барелів на добу. Російський уряд наказав засекретити статистику, але брехня не рятує від математики. Сама РФ звітує в ОПЕК+ про скорочення видобутку на 107 мільйонів барелів на добу, а за даними незалежних експертів та Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), обсяг скоротився від 500 до 800 тисяч барелів на добу, і загальний видобуток впав до 8,83 мільйона барелів на добу. У річному вимірі це 440 мільйонів тонн порівняно з минулорічними 512 мільйонами, тоді як урядові чиновники РФ оптимістично очікували падіння лише до 511 мільйонів. Якщо ж тенденція збережеться, річний показник впаде нижче 400 мільйонів тонн.
Російська податкова система влаштована так, що податок на видобуток корисних копалин (НДПИ) та податок на додатковий дохід (НДД) стягуються безпосередньо з факту видобутку, а не експорту. Нафтовидобувні компанії піднімають сировину, автоматично фіксують податкові зобов'язання перед бюджетом, але не можуть реалізувати або зберегти продукцію через заблоковані порти та знищені резервуари. Це гарантує касові розриви та прямий шлях до масових банкрутств. Крім того, старі свердловини з низьким дебітом, де працюють верстати-качалки, які піднімають воду з нафтовою плівкою, після вимушеної зупинки відновити комерційно недоцільно і технічно неможливо. Росія втрачає ці родовища назавжди. На відновлення інфраструктури потрібні колосальні ресурси та час: побудова лише одного резервуара на 50 тисяч кубометрів займає два роки, а на заміну розбитого імпортного насосного обладнання потрібно понад рік за умови, що Китай взагалі погодиться його виготовити.
На світовому ринку російська сировина стрімко втрачає актуальність. Навіть на тлі військової кризи в Перській затоці та скорочення видобутку Саудівською Аравією, Кувейтом та Іраком, Сполучені Штати Америки та Китай розпаковують власні стратегічні резерви. Індія, попри закупівлю нафти під тиском цінової кон'юнктури, категорично відмовилася від закупівлі російського скрапленого природного газу під загрозою американських санкцій. Дефіциту газу у світі немає: США ввели в експлуатацію новий завод з експорту СПГ, де 70 відсотків власності належить Катару, а ціни в Європі та Азії стабільно знижуються.
Цей системний економічний крах трансформується у внутрішньополітичну кризу в РФ. Найвпливовіші світові видання The Economist, CNN, Financial Times та Wall Street Journal, спираючись на дані західних розвідок, відкрито публікують інформацію про втрату Володимиром Путіним контролю над елітами. Західні спецслужби безперешкодно отримують інформацію безпосередньо з Кремля. Це підтверджується минулою історією Олега Смоленкова, першого помічника Юрія Ушакова та агента ЦРУ, а також нещодавньою втечею до США заступника міністра екології Дениса Буцаєва - фаворита Дениса Мантурова, який мав доступ до ключових рішень.
Російська еліта, включно з олігархами, генералами та топ-чиновниками, зазнає критичних збитків від санкцій, руйнування економіки та масових внутрішніх репресій. Усвідомлюючи загрозу фізичної ліквідації, Путін багатократно посилив охорону, живе виключно у підземних бункерах, не знімає бронежилет, заборонив відвідувачам заходити з мобільними телефонами чи годинниками, а також встановив камери стеження за власними кухарями та секретарями.
Зміна влади в Росії не відбудеться через масові протести чи народні повстання. Єдиний робочий механізм знищення режиму - це дії самої російської еліти, тригером для яких стане виключно масштабна військова поразка армії РФ на фронті. Абсолютно аналогічно тому, як втрата Харківської та Херсонської областей восени 2022 року спровокувала заколот Євгенія Пригожина. Чітко усвідомлюючи цей ризик, Лавров, Ушаков та Пєсков синхронно роблять офіційні заяви, благаючи віддати їм під контроль Слов'янськ і Краматорськ в обмін на початок переговорів та заморозку бойових дій. Їхній запасний план, представлений військовими генералами - спроба захопити всю територію Донбасу до осені поточного року, щоб зафіксувати проміжний результат і уникнути заколоту.
Але Україна не піде на жодні територіальні поступки і не дасть ворогу часу на відновлення. Сили Оборони продовжать методично та холоднокровно руйнувати російську нафтопереробну галузь, лінійні насосні станції та портові термінали. Це призведе до незворотного обвалу видобутку нафти нижче позначки у 400 мільйонів тонн на рік, тотального дефіциту бензину А-95 всередині РФ та повної зупинки логістичних ланцюгів.
Федеральний бюджет недоотримає мільярди через банкрутство видобувних компаній, змушених платити податки за нафту, яку вони не можуть продати. Фізичне руйнування економічної бази неминуче спричинить колапс фінансування армії та подальший обвал лінії фронту. Саме ця масштабна поразка запустить логічний і фінальний механізм: російська еліта фізично ліквідує власне керівництво заради збереження залишків своїх капіталів та свобод.
Процес запущено, технічні параметри зафіксовані, результати є математично неминучими.
Ігор САВЧУК
За останні дні Сили Оборони України завдали серії прицільних ударів по ключових об'єктах нафтопереробної та експортної інфраструктури РФ. Повністю зупинив роботу нафтопереробний завод у Пермі. Генеральний штаб ЗСУ підтвердив ураження Ярославського НПЗ, Астраханського газопереробного заводу та нафтового термінала «Таманьнафтогаз». Згорілі резервуари та пошкоджені ректифікаційні колони означають повну зупинку виробничих потужностей. Загалом від початку року повністю зупинено сім великих НПЗ, зокрема Новокуйбишевський, Пермський та завод у місті Кстово Нижньогородської області, які забезпечували випуск високооктанового бензину марки А-95.
Логіка дій Сил Оборони України є абсолютно прагматичною.
Удар наноситься виключно по критичних логістичних вузлах та основах фінансової системи ворога. Існують два головні коридори транспортування нафти із Західного Сибіру, Ханти-Мансійського автономного округу, де видобувається 42 відсотки всієї російської сировини. Ці коридори проходять через лінійні насосні станції біля Пермі та в Республіці Башкортостан. Удари по цих об'єктах автоматично блокують прокачування нафти. Сили Оборони цілеспрямовано знищують імпортне насосне обладнання та резервуарні парки. Це створює каскадне обвалення всіх технологічних процесів: нафту нікуди перекачувати, немає де зберігати і неможливо переробляти.
Детальний аналіз цього економічного механізму фіксує катастрофічні втрати.
Експорт нафти з Новоросійська обвалився на 800 тисяч барелів на добу. Це втрата майже 50 відсотків від звичних обсягів відвантаження, які становили від півтора до двох мільйонів барелів на добу. Російський уряд наказав засекретити статистику, але брехня не рятує від математики. Сама РФ звітує в ОПЕК+ про скорочення видобутку на 107 мільйонів барелів на добу, а за даними незалежних експертів та Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), обсяг скоротився від 500 до 800 тисяч барелів на добу, і загальний видобуток впав до 8,83 мільйона барелів на добу. У річному вимірі це 440 мільйонів тонн порівняно з минулорічними 512 мільйонами, тоді як урядові чиновники РФ оптимістично очікували падіння лише до 511 мільйонів. Якщо ж тенденція збережеться, річний показник впаде нижче 400 мільйонів тонн.
Російська податкова система влаштована так, що податок на видобуток корисних копалин (НДПИ) та податок на додатковий дохід (НДД) стягуються безпосередньо з факту видобутку, а не експорту. Нафтовидобувні компанії піднімають сировину, автоматично фіксують податкові зобов'язання перед бюджетом, але не можуть реалізувати або зберегти продукцію через заблоковані порти та знищені резервуари. Це гарантує касові розриви та прямий шлях до масових банкрутств. Крім того, старі свердловини з низьким дебітом, де працюють верстати-качалки, які піднімають воду з нафтовою плівкою, після вимушеної зупинки відновити комерційно недоцільно і технічно неможливо. Росія втрачає ці родовища назавжди. На відновлення інфраструктури потрібні колосальні ресурси та час: побудова лише одного резервуара на 50 тисяч кубометрів займає два роки, а на заміну розбитого імпортного насосного обладнання потрібно понад рік за умови, що Китай взагалі погодиться його виготовити.
На світовому ринку російська сировина стрімко втрачає актуальність. Навіть на тлі військової кризи в Перській затоці та скорочення видобутку Саудівською Аравією, Кувейтом та Іраком, Сполучені Штати Америки та Китай розпаковують власні стратегічні резерви. Індія, попри закупівлю нафти під тиском цінової кон'юнктури, категорично відмовилася від закупівлі російського скрапленого природного газу під загрозою американських санкцій. Дефіциту газу у світі немає: США ввели в експлуатацію новий завод з експорту СПГ, де 70 відсотків власності належить Катару, а ціни в Європі та Азії стабільно знижуються.
Цей системний економічний крах трансформується у внутрішньополітичну кризу в РФ. Найвпливовіші світові видання The Economist, CNN, Financial Times та Wall Street Journal, спираючись на дані західних розвідок, відкрито публікують інформацію про втрату Володимиром Путіним контролю над елітами. Західні спецслужби безперешкодно отримують інформацію безпосередньо з Кремля. Це підтверджується минулою історією Олега Смоленкова, першого помічника Юрія Ушакова та агента ЦРУ, а також нещодавньою втечею до США заступника міністра екології Дениса Буцаєва - фаворита Дениса Мантурова, який мав доступ до ключових рішень.
Російська еліта, включно з олігархами, генералами та топ-чиновниками, зазнає критичних збитків від санкцій, руйнування економіки та масових внутрішніх репресій. Усвідомлюючи загрозу фізичної ліквідації, Путін багатократно посилив охорону, живе виключно у підземних бункерах, не знімає бронежилет, заборонив відвідувачам заходити з мобільними телефонами чи годинниками, а також встановив камери стеження за власними кухарями та секретарями.
Зміна влади в Росії не відбудеться через масові протести чи народні повстання. Єдиний робочий механізм знищення режиму - це дії самої російської еліти, тригером для яких стане виключно масштабна військова поразка армії РФ на фронті. Абсолютно аналогічно тому, як втрата Харківської та Херсонської областей восени 2022 року спровокувала заколот Євгенія Пригожина. Чітко усвідомлюючи цей ризик, Лавров, Ушаков та Пєсков синхронно роблять офіційні заяви, благаючи віддати їм під контроль Слов'янськ і Краматорськ в обмін на початок переговорів та заморозку бойових дій. Їхній запасний план, представлений військовими генералами - спроба захопити всю територію Донбасу до осені поточного року, щоб зафіксувати проміжний результат і уникнути заколоту.
Але Україна не піде на жодні територіальні поступки і не дасть ворогу часу на відновлення. Сили Оборони продовжать методично та холоднокровно руйнувати російську нафтопереробну галузь, лінійні насосні станції та портові термінали. Це призведе до незворотного обвалу видобутку нафти нижче позначки у 400 мільйонів тонн на рік, тотального дефіциту бензину А-95 всередині РФ та повної зупинки логістичних ланцюгів.
Федеральний бюджет недоотримає мільярди через банкрутство видобувних компаній, змушених платити податки за нафту, яку вони не можуть продати. Фізичне руйнування економічної бази неминуче спричинить колапс фінансування армії та подальший обвал лінії фронту. Саме ця масштабна поразка запустить логічний і фінальний механізм: російська еліта фізично ліквідує власне керівництво заради збереження залишків своїх капіталів та свобод.
Процес запущено, технічні параметри зафіксовані, результати є математично неминучими.
Ігор САВЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |