Медична реформа від Уляни Супрун: гроші - за пацієнтом!

Нинішній керівник МОЗу Уляна Супрун продовжує ламати усі уявлення про українських міністрів та чиновників високого рангу, зокрема, про їх традиційні візити у регіони. Такого міністра в Україні, справді, ще не було. Перша її офіційна поїздка на Львівщину відбулася без зайвого пафосу. Скромність і простота були не лише у стилі одягу доктора Супрун.

Особисту програму реформи охорони здоров’я України, до слова, уперше за межами Києва, керівник МОЗу представила не в обласному центрі, а у віддаленому Самбірському районі у приміщенні медколеджу. При цьому дві години особисто пояснювала аудиторії своє бачення української медицини та відповідала на болючі запитання. Поза офіційною програмою пішла з помічниками, без супроводу чиновників, у місцеву дитячу лікарню, як пізніше сама зізналася, аби почути проблеми людей, їх скарги на медицину. Розповідають, попереднього разу міністр проїздом теж без попередження постукала у двері Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф: завітала подивитися, як ті працюють…

Після презентації реформи у Самборі в.о. міністра охорони здоров’я погодилася відповісти на запитання журналістів, зокрема, кореспондента IA ZIK.

– Пані Уляно, чи відчуваєте опір системи щодо тих змін в охороні здоров’я, які ви пропонуєте? Адже є певний скептицизм і побоювання, що вам не дадуть їх втілити у життя?

– Ми не чекаємо, щоб хтось нам дав щось робити, ми вже це робимо. Завжди буде опір. Він буває явний або пасивний. Говорять: у системі охорони здоров’я важко щось змінити – люди лякаються, вони не знають, які будуть зміни. Якщо представити ці зміни, якщо люди будуть розуміти, що відбувається, буде менше опору.

Заступники, які прийшли зі мною, є моїми друзями з часів Майдану. Ці люди розуміють, що потрібно робити зміни, і ніхто крім нас їх не зробить. Якщо ми будемо чекати, щоб хтось інший їх робив, то як 25 років нічого не відбувалося, так і далі не буде. Ми взяли на себе обов’язок це зробити. Але дуже важливо, щоби нас підтримала громадськість – люди. Усе має починатися знизу. Ми також вийшли знизу, ніхто з нас не є політиком, не був в Уряді – ми лікарі або фінансисти. Будемо робити усе, як можемо. У міністерстві трохи важко, бо його співробітники не звикли до такої роботи. Поряд із цим, у нас є чудова команда волонтерів і радників, які допомагають у різних напрямках. Є міжнародні партнери, які допомагають. Вони також підтримують реформи, які потрібні. Разом ми зможемо досягти того, що ми бачимо як ідею, як ідеал.

Це забере кілька років. Ми не зможемо за один рік змінити цілу систему. Але ми хочемо вже розпочати безповоротні зміни, які будуть продовжуватися після нас. Ідея у тому, щоб не лише ми робили цю роботу, а щоб ми змінили міністерство і політику міністерства, щоб зміни відбувалися далі, навіть, якщо нас там не буде. Ніхто з нас не прийшов заради крісла чи політики. Ми прийшли, щоб робити роботу. Потихеньку працюємо. А те, що ми рекламуємо, коли приїжджаємо у громади, пишемо у Фейсбуці, чи на сайті – щоб інформувати громадськість, що все відбувається прозоро. Міністерство завжди було закрите – ніхто не знав, що там відбувалося. Зараз ми якнайбільше хочемо говорити про зміни, які потрібні, про нашу роботу, як ми працюємо і хто діє з нами.

– Назвіть першочергові кроки медичної реформи від Уляни Супрун.

– У першу чергу потрібно змінити систему фінансування охорони здоров’я. Зараз усі кошти ідуть на медичні заклади, замість на оплату послуг, наданих пацієнтам. Пацієнти не отримують нічого з цього фінансування. Гроші йдуть з Києва на обласні, районні ради, територіальні громади – там оплачують комуналку, зарплати працівникам, але майже нічого не доходить до пацієнта. Пацієнти платять за медичну допомогу, ліки, за все решту. А медичні працівники отримують дуже низьку зарплату. Система не працює. Усі незадоволені. Основна зміна, яка буде втілюватися – гроші підуть не на медичний заклад, а за пацієнтами. Будуть оплачуватися послуги. Це ідея державного страхування. Воно буде відбуватися за допомогою бюджетних грошей, які зараз виділені на субвенцію, а не за якісь окремі податки.

Ми не лише говоримо про зміни фінансування, а й про поліпшення якості медичних послуг. Лише ті лікарі, які дотримуються лікування за визнаними протоколами, будуть отримувати фінансування. Іще буде вимога щодо лікарень та обладнання, за допомогою яких надаватимуться послуги. Буде доступність лікування і гарантія якості.
– Яка політика міністерства щодо ліків?

– Зараз 90% ліків оплачується з кишені пацієнта, дуже мало через державу. Ми вже подали до Кабміну постанову щодо референтних цін. Йдеться про контроль цін, щоб була одна ціна на ліки в Україні, яку не можна перевищувати. З 1 січня 2017 року відбуватиметься реімбурсація (відшкодування з держбюджету,- ZIK) вартості деяких ліків від найбільш поширених захворювань – серцево-судинних хвороб, цукрового діабету та астми, але лише коли пацієнти будуть іти до своїх сімейних лікарів.

Зміна системи фінансування базується на сімейних лікарях. Первинна ланка – сімейні лікарі, а також екстрена медична допомога – гарантований державою пакет медичних послуг. Щоби заохочувати пацієнтів іти до лікарів первинної ланки, держава буде оплачувати реімбурсацію вартості ліків лише за рецептами сімейних лікарів.

На 2017 рік ми добилися від Міністерства фінансів додаткові 2 млрд грн на державні закупівлі ліків. У 2016 році було 3,9 млрд, у 2017 році буде 5,9 млрд. Це дозволить закупити більше вакцин, більше ліків для онкохворих дітей, для хворих на ВІЛ-СНІД, туберкульоз – тих, що ми купуємо на державному рівні. Зможемо наблизитися до 100% від потреби. Співпрацюємо із міжнародними організаціями, які доправляють нам деякі ліки. У наступному році ми вперше будемо закуповувати «Морфін» у сиропі для дітей, які є серед паліативних хворих. Зараз таким дітям роблять уколи, що дуже неприємно. Уже 20 років боремося, щоб діти мали інший спосіб отримання «Морфіну».

– Як вирішуватиметься наболіла проблема зарплат медичних працівників?

– Вичерпалися кошти з медичної субвенції на зарплати медичних працівників не лише на Львівщині, а й по цілій Україні. Ми наполягаємо на тому, щоби Міністерство фінансів вже цього місяця передало частину резерву держбюджету, щоби доплатити медпрацівникам. До кінця року потрібно усі резервні кошти скерувати у регіони. Але навіть цього не буде достатньо, щоб оплатити потрібне. Тому треба вимагати від обласних, районних, міських рад додаткове фінансування на їхньому рівні.

Коли буде фінансування іти за пацієнтом, ті заклади, які матимуть більше хворих, будуть більше працювати – матимуть більше фінансування, у них не буде проблем із зарплатами.

Наталія Шутка, ЗІК